Відмінності між версіями «Міра»

Поточна версія на 20:40, 3 листопада 2015

Міра, -ри, ж. 1) Мѣра. Якою мірою міряєте, відміряється вам. Єв. Мр. IV. 24. У самого хазяїна ключ... мірою й одсипає. Г. Барв. 93. Жартуйте та й міру знайте. Левиц. Міри нема. Безмѣрно. Вона змалку начулась, що вона хороша міри нема. Кв. До міри. Въ мѣру, умѣренно. Як почуваєшся по силі та п’єш до міри, то горілка панує чоловікові. Полт. г. На одній мірі. На одномъ уровнѣ. Цього року вода у ставку разураз на одній мірі. Кіев. г. Над міру. Черезмѣрно; сверхъ силъ. Не в мою міру міряючи. Первоначальное значеніе: не ко мнѣ примѣряя. Обыкноdенно говорится, когда показываютъ на своемъ тѣлѣ мѣсто чужой болѣзни, и выражаетъ пожеланіе, чтобы показываемая болѣзнь не случилась у говорящаго. Аж отак, не в мою міру міряючи, рознесло йому щоку. Харьк. г. Жадною мірою. Никакъ, никакимъ образомъ. Не одпускають (прощальники) од себе жадною мірою. К. ЧР. 2) Мѣрка. Міру брати. Снимать мѣрку. 3) Мѣра длины для полотна; въ Галиціи равна 30 дюймамъ. А подзвінному дам сім мір полотна, шоби мені дзвонив цілий тиждень до дня; а дякові дам п’ять мір полотна, шоби мені псалтирь читав до дня. Грин. III. 285. Вироблене полотно мірить ткач мірою. Є то досить груба, звичайно чотирогранна палиця, що без головки має тридцять цалів. МУЕ. III. 22. Ум. Мірка, мірочка. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}

Сучасний словник

МІ́РА, и, жін. 1. Одиниця виміру чого-небудь. Міри виникли в зв'язку з потребою людини вимірювати розміри навколишніх предметів (Фізика, I, 1957, 11); Слово це [маршрут] стоїть першим у Кузьчиному зошиті. В тому синенькому зошиті, де на обкладинці надрукована таблиця множення й метричні міри (Олесь Донченко, VI, 1957, 15); Міра ваги; Міра об'єму. 2. чого, яка. Те саме, що мірка 2. За міру вівса чи віз гною він знайшов би як віддячити (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 12); В млині беруть шістнадцяту міру з млива! Не великий заробіток і газді, і мірошникові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 412). 3. Певна величина, що є одиницею виміру в конкретних умовах. — Проти своєї натури налива [шинкар] якраз повну міру (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 247); Тільки потім, уже по вечері, прийшла до господи жінка якась «одержима».. і принесла для Мессії олії пахучої міру (Леся Українка, I, 1951, 427); Новий цар.. звелів нову [гвардію] набирати. Та щоб був один у один: високий, станкий, показний. Максим якраз підійшов під міру (Панас Мирний, I, 1949, 215). 4. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Нехай прийдуть ось до табору та спитають Охріма Супоню; а в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10); // Те саме, що міряння. — Як це ви переміряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою мірою! — гукнула не своїм голосом Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355). 5. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь. Що вчора мірою було — Півміри стало нині (Максим Рильський, III, 1961, 22); Мірою всіх успіхів нашого соціалістичного мистецтва є міра його реалізму, міра правдивого, конкретно-історичного відтворення дійсності в її революційному розвитку (Про багатство літератури, 1959, 157). 6. Величина, розмір, ступінь чого-небудь. Чарочки усякої міри і стакани, усе хрустальне, так і сяє (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 241); Небо вкрила хмара сіра, Щезла часу й місця міра, Налягла густая тьма (Іван Франко, XIII, 1959, 375); Був колись я дужий, прудкий, міри своїй силі не знав, зроду не боявся ні хвороби, ні втоми (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 263). ♦ Без міри: а) дуже багато, у великій кількості. Ось уночі пробудились думки: «Спиш?» — мені крикнули і залюбки кров мою пить почали, як вампіри... П'ють без ваги, без жалю і без міри... (Леся Українка, I, 1951, 271); — Багато сонця [на селі], без міри чистого повітря, навкруги добро — і чоловік добрішав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 461); б) дуже сильно; безмірно. І тільки що човни уздріли [аркадяни], То всі злякалися без міри, Один к Троянцям підступив (Іван Котляревський, I, 1952, 201); А зараз без міри рада, сиджу в авдиторній тиші (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 134); В (у) значній (великій, вищій, деякій, певній і т. ін.) мірі; До деякої (якоїсь, певної і т. ін.) міри; Значною (великою, якоюсь і т. ін.) мірою — про певний ступінь чого-небудь. Заробляючи, аби тільки не вмерти з голоду, Франко за цей період в значній мірі одірваний був од української літератури, і це для нас велика втрата (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 34); Лице його було таким мокрим від поту і таким у вищій мірі напруженим, що викладач без жалю не могла дивитися на нього (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 55); Він [М. Гудзій] береже «спадщину» не як «архіваріус»: для нього в ній цінні ті риси, які до певної міри зв'язують її з новим часом, з нашою епохою? (Над. літ-во, 3, 1957, 35); Свого часу чималої популярності набув українсько-російський словник, .. відредагований, а великою мірою і укладений Борисом Грінченком (Максим Рильський, III, 1956, 66); В (у) міру: а) відповідно до чого-небудь (сил, можливостей здібностей і т. ін.). Всю ніч чесно, в міру своїх сил виконував він з молоддю свої вироки, розбиваючи ні мецькі каски березовим прикладом (Олександр Довженко, I, 1958, 150) Кожен художник творить у міру свого таланту, розуміння дійсності, характеру зв'язків зі своєю епохою (Радянське літературознавство, 1, 1961, 44); б) залежно від чого-небудь. Підійшов, нарешті, і Хома, який в міру наближення його черги ставав усе тихішим, малопомітним (Олесь Гончар, III, 1959, 102); В міру засвоєння вправ [ з гімнастики] слід збільшувати кількість сполучень вправ, повторень окремих поєднань (Художня гімнастика, 1958, 11); в) скільки треба; достатньо. То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя (Василь Стефаник, I, 1949, 30); Вона була статна, краля, трохи косоока, в міру весела і в міру сумна (Юрій Яновський, II, 1958, 100); В (у) міру того як — в той час як, у відповідності з тим як. В міру того як він [робітник] голодніє і слабне від утоми і задухи, його думки робляться сумніші (Іван Франко, IV, 1950, 27); Невістчин жах зростав у міру того як вона бігла додому, а там набув розміру паніки: син не повертався (Юрій Яновський, II, 1954, 108); В (у) повній мірі — цілком. — Ви відмінно знищили греблю в районі колгоспу і поновили в повній мірі висушене колись болото, зробивши непрохідною для фашистських танків цю ділянку (Юрій Яновський, I, 1954, 69); Знати міру див. знати; Над (понад, через) міру; Не в міру — занадто, дуже. За те їм так там [у пеклі дівкам, бабам, молодицям] задавали, Що через міру мудровали І верховодили над всім (Іван Котляревський, I, 1952, 139); [Руфін:] Справді, християни лагідні понад людську міру й звичай (Леся Українка, II, 1951, 416); Мовчати й переживати самому все, що сталося в цей вечір і що взнав, — було над міру (Ле і Левада, Півд. захід, 1950, 17); На подвір'ї управитель.. незлобно пересварюється зі своєю не в міру ревнивою дружиною (Михайло Стельмах, I, 1962, 89); Повною мірою — сповна. Але за ваші [про внутрішню буржуазію] шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (Василь Еллан, II, 1958, 223); Почуття міри — розуміння належних меж, належного ступеню у яких-небудь діях, у виявленні чого-небудь. Почуття міри — ознака зрілості таланту (Вітчизна, 11, 1962, 182); У похмурій кімнаті, заставленій без почуття міри м'якими меблями, за великим столом сидить товстий чоловік — шеф шосейного відділу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 65); Тією або (чи) іншою мірою; У тій або (чи) іншій мірі — про певний ступінь чого-небудь.

Фразеологічний словник

МІРА

без мі́ри. 1. перев. чого. Дуже багато, велика кількість чого-небудь. — Багато сонця, без міри чистого повітря, навкруги добро — і чоловік добрішає (М. Коцюбинський); Чудна ваша природа, земляки, лісу без міри, народ простий та довірливий.. (Ю. Яновський); // зі сл. ї́сти, пи́ти і т. ін. Велику кількість; надмір. У них —..і їдять, і п’ють без міри (А. Хижняк); // Повністю, до кінця. Вона (Леся) без краю і без міри Талан і серце віддала, І ні хвилиночки в розваги, І ні краплиночки собі (П. Воронько). 2. перев. з дієсл. або з прикм. Уживається для підсилення висловлення; дуже, дуже сильно. І тільки що човни уздріли (аркадяни), То всі злякалися без міри (І. Котляревський); (Іван ( один):) Чудний парубок: дівка без міри його любить, а його бере туга!.. (М. Кропивницький); Вірили ми свято, Вірили без міри: І любові-ласці, І бабиній казці (П. Грабовський); І в мудрість книг людських залюблений без міри, Навік затаврував ві

вели́кою (значно́ю, бі́льшою і т. ін.) мі́рою. Переважно, здебільшого тощо. О. В. Капніст з дитинства перебував в оточенні, яке великою мірою сприяло формуванню волелюбних поглядів (З журналу); Ефективність розвитку народногосподарського комплексу .. значною мірою зумовлюється раціональною системою розселення трудящих (Вісник АН України); Фундаментальним (дослідженням) найбільшою мірою притаманна наукова невизначеність, тобто відсутність однозначного зв’язку між затратами і результатами (Вісник НАН України).

ви́щою мі́рою, перев. з прикм. Уживається для підсилення певного ступеня вияву чого-небудь; дуже, надзвичайно. Картини Марії Овксентіївни Примаченко та рушники Ганни Іванівни Верес удостоювались вищою мірою захоплених вигуків і приємних епітетів найвибагливішої публіки в Києві та Москві, в Парижі та Лондоні (З газети).

в мі́ру. 1. Стільки, скільки треба; достатньо. “Читаєш, Романе, багато”? — “Ні, в міру” (А. Головко); Легка колонада (ресторану) підтримувала покрівлю, відкрите повітря, блакитно-білі фарби, як хмарки. В міру скла, і всюди квіти! (Іван Ле); Він (Нерчин) був в міру ввічливий (Н. Рибак). 2. Так як треба; нормально, добре, гаразд. У кишені були гроші. Небагато, але це якраз і добре, все буде в міру… (П. Дорошко). в са́му мі́ру. То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя (В. Стефаник). 3. чого. Відповідно до чого-небудь, залежно від чогось. — Зімкнеться новий цикл людського життя — і благородне трудове виховання дитини, і відрадне, трудове в міру сил, буття старості (О. Довженко); Кожен художник творить у міру свого таланту, розуміння дійсності, характеру зв’язків зі своєю епохою (З журналу).

до пе́вної (яко́їсь, де́якої і т. ін.) мі́ри. Частково, трохи, все-таки і т. ін.— Ну, ви, прапорщику, теж, до певної міри, військова людина (А. Головко); Відай парадокс: “чим гірше, тим ліпше” має до певної міри свою рацію (Леся Українка); — Можливо, до певної міри, Володько, ти й маєш рацію! — погодився Брянський (О. Гончар); Він (літератор) береже “спадщину” не як “архіваріус”: для нього в ній цінні ті риси, які до певної міри зв’язують її з новим часом, з нашою епохою (З журналу).

жо́дною мі́рою, перев. із запереч. Уживається для підсилення висловлення; ніяк, нізащо, зовсім і т. ін. — Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота? Жодною мірою не вдержиш їх, як зачують запорожців (П. Куліш); — Попали мене у свої руки прощальники, сиплють срібло-золото, не одпускають од себе жодною мірою (П. Куліш).

зна́ти мі́ру. Дотримуватися певних норм, меж у чому-небудь. — Ви вже, Іване, жартуйте там собі з дівчатками, але не зо всіма: жартуйте, але й міру знайте! — гордо обізвався Клим (І. Нечуй-Левицький); Хоч і полюбляв Михей чарку, але знав міру (М. Зарудний).

мі́ряти вели́кою мі́рою що. Дуже відповідально ставитися до чогось. — Перед ними (солдатами) Київ. Скажіть їм, що сьогодні в усьому світі нема людей ні прекрасніших, ні чистіших, ніж вони. Міряйте життя й смерть великою мірою (О. Довженко).

над (по́над, че́рез, не в) мі́ру. Більше, ніж треба; багато, забагато. Їй начальник грізний роботи дав над міру (В. Сосюра); Щоби він коли засміявся, чи переступив корчемний поріг, або у людей випив понад міру — сього (цього) ніхто ніколи не бачив (Г. Хоткевич); Через міру і свиня не з’їсть (Укр.. присл..); — У мене так завжди буває, коли я покручуся не в міру (Панас Мирний); // Дуже, занадто і т. ін. (Антоніо:) Се (це) ж критика, а критика звичайно ускіплива часами то й над міру… (Леся Українка); — Ось, слава тобі, Господи! Хоч одного земляка бачу!..— над міру гучно пролунало по чайхані (Б. Антоненко-Давидович); Всі роз’ярились через міру (І. Котляревський); Все це з першого погляду здалося йому через міру надзвичайним (М. Хвильовий); Одні не в міру хвалили, другі не в міру ганили (Леся Українка); На подвір’ї управитель саме сідлає жереба і незлобно пересварюється зі своєю не в міру ревнивою дружиною (

ні в я́кій мі́рі, перев. із заперечними дієсл. Уживається для підсилення при запереченні; нізащо, аж ніяк, зовсім, ніколи і т. ін. Лети ж, моя поезія, вперед і звуків рій навій моїй ти лірі, Щоб був він, як живий,— не силует, не повторитись щоб ні в якій мірі (В. Сосюра); Орієнтація науковців на посилення роботи в галузі конкретних досліджень ні в якій мірі не повинна вести до послаблення розробки кардинальних проблем історичного розвитку (З газети); Зосереджує (автор) увагу на тому, що ні в якій мірі не перегукується з сучасністю (З журналу).

пе́вною (яко́юсь, тіє́ю чи і́ншою і т. ін.) мі́рою. Частково, трохи, все-таки і т. ін. І не гадай, що кольори, якими оздоблено речі, Певною мірою відповідають забарвленню власних Первопочатків, з яких утворилась матерія їхня (М. Зеров); Це певною мірою породило благодушні настрої як у місцевих органів влади, так і в населення (З газети); Велич наростаючих подій і усвідомлення того, що ці неймовірні події якоюсь мірою залежать від нього безпосередньо, сповнювало Хому новою, не звіданою досі гордістю (О. Гончар); Майже в кожному нормативному словнику сучасної мови відображені більшою чи меншою мірою діалектизми або обласні слова (Рідне сл.).

перебра́ти / перебира́ти че́рез мі́ру (че́рез край). 1. Перевищити усталену норму, прийняті правила чого-небудь; перебільшити що-небудь. Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць,— у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра. Спитав (хлопець) Міке.., чи вистачає води в Охотському морі. Міке .. відповів: Мало, мало стало води. Регіт орочів з рибальської артілі, які чули цю розмову, ясно показав Міке, що він перебрав через край (І. Багмут). перебра́ти мі́ру (мі́рку). Коли найстарший син Ростислав склав атестат зрілості, Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (І. Вільде); — Дорога моя, зважайте — публіка на вас розгнівана: ви перебрали міру, примусивши її стільки чекати (Л. Смілянський); Гердлічиха стоїть на порозі, сопе й тягне: — Та вдар ти його, ради Бога .. Але Гердлічка .. пам’ятав, що розв’язаного гуцула бити не вільно. Чув, що і так уже перебрав якусь мірку, пора була

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький). 2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). 3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна (шаманова) лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть (хоч) трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

по́вною мі́рою. 1. Цілком, повністю. Поліпшення якісних показників економіки пов’язане з пошуком нових рішень, які б дали змогу повною мірою використати досягнення науки і техніки (З газети); Слід підкреслити, що проблема забруднення довкілля набула планетарного характеру і не може бути повною мірою розв’язана ні в межах окремого регіону, ні навіть в межах окремої країни (Вісник НАН України). 2. Сповна. Але за ваші шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (В. Еллан-Блакитний).

у вели́кій (значні́й, бі́льшій і т. ін.) мі́рі . Переважно, здебільшого тощо. Тут (у гірських умовах) загальний успіх у великій мірі залежав від ініціативи, винахідливості, бойового настрою кожного окремого бійця (О. Гончар); Заробляючи, аби тільки не вмерти з голоду, Франко за цей період в значній мірі одірваний був од української літератури (М. Коцюбинський); Не вийде з неї (людини) генія — це вже в більшій мірі її власна справа… (Є. Гуцало).

у ви́щій мі́рі, перев. з прикм. Уживається для підсилення певного ступеня вияву чого-небудь; дуже, надзвичайно. Лице його було таким мокрим від поту і таким у вищій мірі напруженим, що викладач без жалю не могла дивитися на нього (Григорій Тютюнник).

у мі́ру сил, перев. чиїх. Як хтось може, міг і т. ін.; наскільки можливо, по змозі. Всю ніч чесно, в міру своїх сил, виконував він (дід) з молоддю свої вироки, розбиваючи німецькі каски березовим прикладом (О. Довженко).

у по́вній мі́рі. Цілком, повністю. — Ви відмінно знищили греблю.. і поновили в повній мірі висушене колись болото, зробивши непрохідною для фашистських танків цю ділянку (Ю. Яновський).

у тій чи і́ншій (де́якій, пе́вній і т. ін.) мі́рі. Частково, трохи, все-таки тощо. Записував.. все, що йому було відомо про тих людей, яких він в тій чи іншій мірі вважав підозрілими (Григорій Тютюнник); Писалося ж це в ім’я доброго звичаю і з поваги до свого роду, а в деякій мірі на пораду артистам (О. Довженко); — Ну… служили в певній мірі… — Он як! — відповів Щорс (О. Довженко); Із багатьох українських говорів за основу літературної мови ліг говір головно південнокиївський .. і тільки в малій мірі — полтавський (І. Огієнко).

Ілюстрації