Відмінності між версіями «Тамади»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.png| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.png|x240px]] |
− | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:33333333333335555555555555.jpg|x240px]] | |
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1111111111111333333333.jpg|x240px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:44444444444444999999999994.jpg|x240px]] | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 14:19, 12 жовтня 2021
Тамади, нар. = Tуди. Вх. Лем. 472.
Зміст
Сучасні словники
Тамади=туди
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТУДИ, присл.
1. У той бік, в те місце; протилежне сюди. Дивилась [Емене] туди, вниз, на білі оселі серед розкішних гаїв (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287); Туди, на залиту вогнем Україну, летить моє серце, летить (Володимир Сосюра, II, 1958, 182); // У місце, вказане, назване раніше або відоме з ситуації. Був гай, такий густий, пущі такі за річкою — все вона туди ходить (Марко Вовчок, I, 1955, 194); Ці думки завдали Панькові такого страху, що він не важився заходити до сіней, тільки назирці заглядав туди (Лесь Мартович, Тв., 1954, 163); О друже добрий мій, допоможи старому Цей меч пощерблений, недобиток шолому І щит, мій добрий щит, повісить на стіні. Візьми туди ж і лук (Микола Зеров, Вибр., 1966, 468). І не туди — не звертати уваги на що-небудь. [Химка:] Що ж се я? Забалакалася з вами, та й не туди, що самовар зовсім погас (Панас Мирний, V, 1955, 223); — Батеньку! — аж руками сплеснув Чистогоров. — А я й не туди, хто це з тобою. — І вся його увага одразу ж перейшла на Надію (Яків Баш, Надія, 1960, 372); [І] туди, і сюди; То туди, то сюди; Туди, сюди — то в один, то в інший бік; взад і вперед; в різні місця, в різних напрямках. І сюди й туди, і вдовж і впоперек знай швендяють люде. Гомін такий, як у тих бджіл у ульні [вулику] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 139); Сидить [Андрійко]. Не плаче… Тільки перелякані блискучі очі бігають то туди, то сюди... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443); Павлусь побачив велике місто, широкі вулиці.. Люди метушаться, — ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка, III, 1952, 490); Не туди: а) зі сл. потрапити, попасти і т. ін. — в інше місце, не в те, що треба, можна. В хату вступила бідненько зодягнена дівчина, та бачачи, що не туди попала, стала мовчки біля порога (Панас Мирний, I, 1949, 375); б) зі сл. гнути, думати і т. ін. — говорити, думати не те, що слід. — Не гармоніст — шахтар мені, шахтар потрібен з тебе. — Я думав... — Думав не туди (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 18); Ні туди, ні сюди — ні з місця; нікуди. — Ну, проходьте ж! Що ви двері загородили?! — хвилюються пасажири. А дівчина розгубилась — ні туди, ні сюди (Андрій Головко, I, 1957, 494); Туди до лиха див. лихо 1; Туди й дорога див. дорога; Туди ж! — вигук на адресу людини, яка намагається щось робити, як інші, але не має для цього підстав або права. [Любов:] І сей туди ж, докоряє! Зрадили, бачте, його надії! Хто ж просив надіятись! (Леся Українка, II, 1951, 77); Туди й назад — в обидва кінці. Кілька колон перевів він за цей час на Литовський півострів, перетинаючи Гниле море під артилерійським вогнем туди й назад (Олесь Гончар, II, 1959, 428).
2. також зі сл. он, ось, ген. Саме в тому напрямку, куди показує той, хто говорить. [Тірца (показує на вогник, що видніє з далеких руїн):] Іди туди, там є живії люди, вони тобі дадуть вогню живого (Леся Українка, II, 1951, 151); — Однеси лист… Он туди, два вікна видно. Оддай до рук пані (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 411); Весь вигін — ярмарковище — був запруджений возами, аж ген туди за вітряки (Андрій Головко, II, 1957, 183); — Я хотів дострелити он туди, — сміючись, показував пустун рукою вгору (Олесь Гончар, III, 1959, 422).
3. Уживається як співвідносне слово в головному реченні при підрядному місця з сполучниками де, звідки, куди тощо. — Коли ж згинув чорнобривий, То й я погибаю. Тогді неси [вітре] мою душу Туди, де мій милий; Червоною калиною Постав на могилі (Тарас Шевченко, I, 1963, 10); Він біжить навпростець, без стежки, туди, звідки чув голос (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 330); Здалека чути переплеск весла, Падуть листки пожовклі і червоні І тихо плинуть по холоднім лоні Туди, куди і молодість пішла (Максим Рильський, II, 1960, 270); — І Катря з ним їде? — спитав Зозуля, — Куди голка, туди й нитка, — пояснила Уляна (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 422).