Відмінності між версіями «Руненце»
(→Джерела та література) |
|||
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===[http://sum.in.ua/s/vereshhaty Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | |
| + | '''РУНО''' | ||
| + | 1, а, сер. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. — А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148); Лискуче руно славно в'яжеться, не розсипається (Костянтин Гордієнко, Вірність, 1943, 69); * Образно. Туман розвіявся, як дим, тільки де-не-де останні його волохаті руна танули в бузкових ущелинах (Олесь Донченко, III, 1956, 504); * У порівняннях. Шерсть на тій собаці як руно (Словник Грінченка); | ||
| + | // Вовна, настрижена з однієї вівці. Тільки він один щодня здіймав панові п'ятдесят — шістдесят тонких рун (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 48); | ||
| + | // Овеча шкура з вовною. Свіжого віття накидав, овечим накрив його руном. Сів на цім місці тоді і улюблений син Одіссеїв (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 274); * У порівняннях. Не встрелив велета господь своїм ясним перуном, він тільки сном його накрив, немов м'якеньким руном (Леся Українка, I, 1951, 459); | ||
| + | // перен. Густе, пишне волосся. — Здорові! — привітався він, скидаючи.. шапку та показуючи ціле руно посивілого волосся на голові (Панас Мирний, III, 1954, 12). | ||
| + | ''Золоте руно:'' а) в старогрецькій міфології — золота бараняча шкура. Фантастичні оповідання про населення Причорномор'я збереглися в деяких грецьких легендах про золоте руно, про мандрівки Одіссея тощо (Історія СРСР, I, 1956, 17); б) те, що має найвищу якість, є найціннішим. Отари [овечок] — золоте руно степовиків — блукають по всьому примор'ю (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 316). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ryno1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ryno2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ryno3.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|0KeluFRlSfQ}} | ||
| + | {{#ev:youtube|qWmjQI26-nk}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/ Вовна] | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5_%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BE/ Золоте руно] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | 1. Руно // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
| + | |||
| + | 2. Золоте руно // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 509 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%BD%D0%BE] | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 10:28, 7 червня 2021
Руненце, -ця, с. Ум. отъ руно.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РУНО 1, а, сер. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. — А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148); Лискуче руно славно в'яжеться, не розсипається (Костянтин Гордієнко, Вірність, 1943, 69); * Образно. Туман розвіявся, як дим, тільки де-не-де останні його волохаті руна танули в бузкових ущелинах (Олесь Донченко, III, 1956, 504); * У порівняннях. Шерсть на тій собаці як руно (Словник Грінченка); // Вовна, настрижена з однієї вівці. Тільки він один щодня здіймав панові п'ятдесят — шістдесят тонких рун (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 48); // Овеча шкура з вовною. Свіжого віття накидав, овечим накрив його руном. Сів на цім місці тоді і улюблений син Одіссеїв (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 274); * У порівняннях. Не встрелив велета господь своїм ясним перуном, він тільки сном його накрив, немов м'якеньким руном (Леся Українка, I, 1951, 459); // перен. Густе, пишне волосся. — Здорові! — привітався він, скидаючи.. шапку та показуючи ціле руно посивілого волосся на голові (Панас Мирний, III, 1954, 12). Золоте руно: а) в старогрецькій міфології — золота бараняча шкура. Фантастичні оповідання про населення Причорномор'я збереглися в деяких грецьких легендах про золоте руно, про мандрівки Одіссея тощо (Історія СРСР, I, 1956, 17); б) те, що має найвищу якість, є найціннішим. Отари [овечок] — золоте руно степовиків — блукають по всьому примор'ю (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 316).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Руно // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
2. Золоте руно // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 509
