Відмінності між версіями «Стидатися»
(→[https://uk.worldwidedictionary.org]) |
|||
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
=== [http://sum.in.ua/s/vybiljuvaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | === [http://sum.in.ua/s/vybiljuvaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| − | |||
СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯ | СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯ | ||
| + | |||
1. Відчувати стид. | 1. Відчувати стид. | ||
| + | Не багата я і проста, та чесного роду, Не стиджуся прясти, шити і носити воду (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 6); — Ускочив я поміж інтелігентів. Ніхто вже мною не стидається, кождий вип'є зо мною склянку пива залюбки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216); — Ти б, Андрію, хоч би бики загнав пішов... Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 23); Сльози пекли очі молодому козакові, і він, стидаючись свого м'якосердя, крадькома змахував їх рукою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 116); | ||
| − | |||
2. Зазнавати почуття ніяковості, сором язливості. | 2. Зазнавати почуття ніяковості, сором язливості. | ||
| − | |||
Він почував, що вона знає про його любов, і не стидався свойого [свого] чуття (Іван Франко, VII, 1951, 249); Данило почервонів. Він і сам ще стидався свого нового стану, особливо перед товаришем (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 28); | Він почував, що вона знає про його любов, і не стидався свойого [свого] чуття (Іван Франко, VII, 1951, 249); Данило почервонів. Він і сам ще стидався свого нового стану, особливо перед товаришем (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 28); | ||
| − | 3. Не наважуватися, не насмілюватися зробити що-небудь через почуття | + | 3. Не наважуватися, не насмілюватися зробити що-небудь через почуття сорому. [Настя:] Знаєте, Костю, мені багато-багато всяких думок приходить у голову, хотілось би розпитать вас та й стидаюсь, щоб не сміялись (Степан Васильченко, III, 1960, 165); Я іще стидався взять за руки дівчину веселу і просту (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 107). |
| − | + | ||
| − | [Настя:] Знаєте, Костю, мені багато-багато всяких думок приходить у голову, хотілось би розпитать вас та й стидаюсь, щоб не сміялись (Степан Васильченко, III, 1960, 165 | + | |
===[https://uk.worldwidedictionary.org]=== | ===[https://uk.worldwidedictionary.org]=== | ||
| − | + | Соромитися, засоромлюватися, ніяковіти, конфузитися; не наважуватися; встидатися, поганьби́тися. | |
| − | + | Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський); | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 34: | Рядок 32: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | |||
| − | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 16:06, 10 листопада 2020
Стидатися, -даюся, -єшся, гл. Стыдиться. Коли стидаєшся, то крий решетом голову. Ном. № 3200. Сього вам стидатись нічого. Котл. МЧ. 430.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯ
1. Відчувати стид. Не багата я і проста, та чесного роду, Не стиджуся прясти, шити і носити воду (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 6); — Ускочив я поміж інтелігентів. Ніхто вже мною не стидається, кождий вип'є зо мною склянку пива залюбки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216); — Ти б, Андрію, хоч би бики загнав пішов... Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 23); Сльози пекли очі молодому козакові, і він, стидаючись свого м'якосердя, крадькома змахував їх рукою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 116);
2. Зазнавати почуття ніяковості, сором язливості. Він почував, що вона знає про його любов, і не стидався свойого [свого] чуття (Іван Франко, VII, 1951, 249); Данило почервонів. Він і сам ще стидався свого нового стану, особливо перед товаришем (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 28); 3. Не наважуватися, не насмілюватися зробити що-небудь через почуття сорому. [Настя:] Знаєте, Костю, мені багато-багато всяких думок приходить у голову, хотілось би розпитать вас та й стидаюсь, щоб не сміялись (Степан Васильченко, III, 1960, 165); Я іще стидався взять за руки дівчину веселу і просту (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 107).
[1]
Соромитися, засоромлюватися, ніяковіти, конфузитися; не наважуватися; встидатися, поганьби́тися. Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський);
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
