Відмінності між версіями «Легіник»
(Створена сторінка: '''Легіник, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ле́гінь. ''' Категорія:Ле) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показані 6 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Легіник, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ле́гінь. ''' | '''Легіник, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ле́гінь. ''' | ||
[[Категорія:Ле]] | [[Категорія:Ле]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ЛЕ́ГІНЬ, геня, ч., діал. Юнак, парубок. Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Коцюб., II, 1955, 313); Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і легіні (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 120). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 461. | ||
| + | |||
| + | Легінь, ня, м. = Парубок. Ішов легінь з полонини на нове подвір’є. Гол. III. 216. Приходя до мене молодці-соколи: легіню, на танець, легіню, на поле! Федьк. І. 44. Ум. Легіник. Ой до мене, легіники! Гол. II. 421. | ||
| + | |||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 350. | ||
| + | |||
| + | ле́гінь (зменшено-пестливе — легі́ник) — народна назва юнака, парубка. У зеленій полонині розвилися бучки, І ти легінь, і я легінь — тягнімося в ключки (коломийка); Ішов легінь з полонини на нове подвір’я (Я. Головацький); Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (М. Коцюбинський); Котилися вози з гори, поламали спиці, Звідали ня легіники, де тут вечорниці (коломийка). | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Fullsize.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Як-у-селі-завівся-чорт-українська-народна-казка.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:215643165464654864.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. | ||
| + | |||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 13:57, 21 листопада 2018
Легіник, -ка, м. Ум. отъ ле́гінь.
Сучасні словники
ЛЕ́ГІНЬ, геня, ч., діал. Юнак, парубок. Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Коцюб., II, 1955, 313); Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і легіні (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 461.
Легінь, ня, м. = Парубок. Ішов легінь з полонини на нове подвір’є. Гол. III. 216. Приходя до мене молодці-соколи: легіню, на танець, легіню, на поле! Федьк. І. 44. Ум. Легіник. Ой до мене, легіники! Гол. II. 421.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 350.
ле́гінь (зменшено-пестливе — легі́ник) — народна назва юнака, парубка. У зеленій полонині розвилися бучки, І ти легінь, і я легінь — тягнімося в ключки (коломийка); Ішов легінь з полонини на нове подвір’я (Я. Головацький); Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (М. Коцюбинський); Котилися вози з гори, поламали спиці, Звідали ня легіники, де тут вечорниці (коломийка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331.
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.
