Відмінності між версіями «Гомін»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ГО́МІН, мону, чол. | ||
| + | |||
| + | * Звучання розмови. Як почув [Пістряк] гомін свого начальника, так зараз, знявши шапочку, і підійшов до нього, і поклонивсь йому низенько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); Дзвінок голови — і враз стихає приглушений гомін людських голосів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 6); | ||
| + | Розмови, чутки. Ходив гомін, що старші сини покійного панотця не дуже мирять з своїми парафіянами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9); Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися.. неминучою дійсністю (Андрій Головко, II, 1957, 255). | ||
| + | * Безладний шум; гамір. Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чутно гучного (Леся Українка, I, 1951, 72); Окремі зітхання, стогони та вигуки ночі змінилися густим, безперервним гомоном дня (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 121. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Homin-homin-homin-po-dibrovi_TABS_web.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hqdefault.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_названия_(2).jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=Ff-egBHVpd4 | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 22: | Рядок 30: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Слова 2019 року]] | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 19:41, 1 грудня 2019
Гомін, -мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте без гомону. Шевч. 177.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ГО́МІН, мону, чол.
- Звучання розмови. Як почув [Пістряк] гомін свого начальника, так зараз, знявши шапочку, і підійшов до нього, і поклонивсь йому низенько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); Дзвінок голови — і враз стихає приглушений гомін людських голосів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 6);
Розмови, чутки. Ходив гомін, що старші сини покійного панотця не дуже мирять з своїми парафіянами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9); Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися.. неминучою дійсністю (Андрій Головко, II, 1957, 255).
- Безладний шум; гамір. Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чутно гучного (Леся Українка, I, 1951, 72); Окремі зітхання, стогони та вигуки ночі змінилися густим, безперервним гомоном дня (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 121.
Ілюстрації
|
|
.jpg)
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=Ff-egBHVpd4
