Відмінності між версіями «Охочий»
(→Ілюстрації) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Okhochiy1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Okhochiy1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Okhochiy.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Okhochiy.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=LwcRRgUrwQo | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | БАЖАЮЧИЙ[https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%91%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9], а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до бажати; // у знач. ім. бажаючий, чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Всі тільки ніченьку й ждуть. Щоб.. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Щог., Поезії, 1958, 316); Бажаючих виконувати роль піонера й партизанів знайшлося багато (Донч., IV, 1957, 465). | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Портал Української мови [https://www.slovnyk.ua/] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 11:06, 1 грудня 2019
Охо́чий, -а, -е. 1) Добровольный, желающій, охотный. Хоч гарна як, а все охоча іще гарнішою щоб буть. Котл. Ен. V. 17. Була тут всяка з них охоча пожар щоб швидче розвести. Котл. 2) — до чого. Падкій на что, любитель чего. А ти ж, сусіде, чув од кого, що я охочий до лящів? Гліб. Кобза не дуже був охочий до розмови. Стор. М. Пр. 116.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОХОЧИЙ[1], а, е. 1. Який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який з власної волі зголошується на щось. І у мріях скликаю численні полки З тих, що стати за край свій охочі (Сам., І, 1958, 191); На село французки не дуж-то охочі виїздити (Л. Укр., III, 1952, 645); // у знач. ім. охочий, чого, ч. Той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь, хто з власної волі зголошується на щось. Ні Хоми, ні Гущі не було. Вони десь щезли. Підпара найшов охочих і послав їх шукати (Коцюб., II, 1955, 104); Охочих послухати завжди було багато, і навіть Микита іноді наставляв довгі вуха (Козл., Ю. Крук, 1957, 361); // Який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу; добровільний. Від охочого труда усміхається в нас кождеє віконце (Тич., І, 1957, 275).
2. до чого і з інфін. Який має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь. [Кармелюк:] А паненка [панянка], видно, охоча до танку? (Вас., III, 1960, 188); І ми, в дитинстві до казок охочі, Сміялися і плакали не раз (Дмит., Книга боротьби, 1939, 27); // у знач. ім. охочий, чого, ч. Аматор, любитель чого-небудь. Я про охочих до мандрівки Давно сказать хотів: Хто дома зледащів, Тому не жаль домівки (Гл., Вибр., 1957, 94).
3. у знач. ім. охочий, чого, ч. Те саме, що доброволець. Вернидуб бере десять чоловік з левенців та тридцять з охочих... (Стар., Облога.., 1961, 32); В бліндаж зібрались охочі з одного батальйону (Ле, Мої листи, 1945, 96).
Ілюстрації
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=LwcRRgUrwQo
Див. також
БАЖАЮЧИЙ[2], а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до бажати; // у знач. ім. бажаючий, чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Всі тільки ніченьку й ждуть. Щоб.. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Щог., Поезії, 1958, 316); Бажаючих виконувати роль піонера й партизанів знайшлося багато (Донч., IV, 1957, 465).
Джерела та література
Портал Української мови [3]
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
