Відмінності між версіями «Тужіння»
| (не показано 9 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | ТУЖИТИ, жу, тужиш, недок . 1. Дуже сумувати, журитися, переживати якесь горе, якусь невдачу і т. ін. Опасувалися, щоб не заподіяв [Павло] собі смерті, бо дуже він вже тужив (Вовчок, І, 1955, 178); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу?! (Крим., Вибр., 1965, 288); О перша сивино осінніх днів! Як тужить той, кому твій час наспів, Мов біла провість життєвого спаду (Зеров, Вибр., 1966, 48); Ой чим же я завинила, Що нелюба стала? Дні і ночі я тужила, Та вже й перестала (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 21); * Образно. Вітер віє, вітер віє, Серце тужить, серце мліє (Рудан., Тв., 1956, 36); // за ким - чим, рідко по кому - чому. Мати глибокий жаль, великий смуток, тугу, викликані відсутністю когось, чогось, тим, що хтось (щось) знаходиться десь далеко. Зчорнів я, змарнів я, попід гаєм ходячи,За тобою, моє серденько, тужачи, тужачи (Барв., Опов.., 1902, 452); Важко звикав Михайло до життя в горах. Син степів, він тужив за рідними просторами (Гжицький, Опришки, 1962, 120); Тут, над морем цим погідним, Я тужу тепер за вами, Любими осокорами (Вороний, Вибр., 1959, 89); Тужив [Дмитро]. Смертельно тужив. По тім нектарі полонинськім, на котрім зріс, міське повітря давило йому груди (Хотк., II, 1966, 103). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 2. Плакати, примовляючи; голосити (див. голосити1). Баба Сикліта одно тужила: - За що ж це мене господь покарав отакими дітьми? (Григ., Вибр., 1959, 31); Припадала [баба] головою до полудрабка й починала тужити: - А куди ж це ми їдемо, куди од'їжджаємо! (Вас., І, 1959, 115); Плакала, тужила мати. - Ну, годі скиглити, стара, - сказав Бульба (Довж., І, 1958, 219); * Образно. Сердитий вітер тоскно завивав під стріхою старої Голубаревої хати.. Вітер той і досі тужить і свище у вухах, в серці Марії (Цюпа, Назустріч.., 1958, 45); // перен. Сумно звучати (про голос, пісню і т. ін.). Тужив далеко десь жіночий одиноко голос (Головко, II, 1957, 70); Пасуться на стернях отари худоби, пахне дозрілими хлібами, і тихо-тихо всюди, тільки пісня тужить та скаржиться (Тют., Вир, 1964, 282); // перен. Жалібно квилити, кричати (про птахів). День був чудесний, десь дзвеніли кулики, тужила чайка (Рильський, Веч. розмови, 1964, 46). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Тужіння_1.jpg]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Тужіння_2_.jpg ]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Тужіння_3_.jpg]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Тужіння_4_.jpg ]] |
|} | |} | ||
| Рядок 23: | Рядок 29: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 4, ст. 293. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 23:17, 28 листопада 2019
Тужі́ння, -ня, с. Плачъ съ причитаніями. Тужіння по мертвому.
Сучасні словники
1) Тужіння, я, сер. Дія за значенням тужити. Він [Онєгін] їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95);
2)Тужіння - голосіння.Одного сина вабрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті. (Борис Грінченко, II, 1963, 431).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 313.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТУЖИТИ, жу, тужиш, недок . 1. Дуже сумувати, журитися, переживати якесь горе, якусь невдачу і т. ін. Опасувалися, щоб не заподіяв [Павло] собі смерті, бо дуже він вже тужив (Вовчок, І, 1955, 178); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу?! (Крим., Вибр., 1965, 288); О перша сивино осінніх днів! Як тужить той, кому твій час наспів, Мов біла провість життєвого спаду (Зеров, Вибр., 1966, 48); Ой чим же я завинила, Що нелюба стала? Дні і ночі я тужила, Та вже й перестала (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 21); * Образно. Вітер віє, вітер віє, Серце тужить, серце мліє (Рудан., Тв., 1956, 36); // за ким - чим, рідко по кому - чому. Мати глибокий жаль, великий смуток, тугу, викликані відсутністю когось, чогось, тим, що хтось (щось) знаходиться десь далеко. Зчорнів я, змарнів я, попід гаєм ходячи,За тобою, моє серденько, тужачи, тужачи (Барв., Опов.., 1902, 452); Важко звикав Михайло до життя в горах. Син степів, він тужив за рідними просторами (Гжицький, Опришки, 1962, 120); Тут, над морем цим погідним, Я тужу тепер за вами, Любими осокорами (Вороний, Вибр., 1959, 89); Тужив [Дмитро]. Смертельно тужив. По тім нектарі полонинськім, на котрім зріс, міське повітря давило йому груди (Хотк., II, 1966, 103).
2. Плакати, примовляючи; голосити (див. голосити1). Баба Сикліта одно тужила: - За що ж це мене господь покарав отакими дітьми? (Григ., Вибр., 1959, 31); Припадала [баба] головою до полудрабка й починала тужити: - А куди ж це ми їдемо, куди од'їжджаємо! (Вас., І, 1959, 115); Плакала, тужила мати. - Ну, годі скиглити, стара, - сказав Бульба (Довж., І, 1958, 219); * Образно. Сердитий вітер тоскно завивав під стріхою старої Голубаревої хати.. Вітер той і досі тужить і свище у вухах, в серці Марії (Цюпа, Назустріч.., 1958, 45); // перен. Сумно звучати (про голос, пісню і т. ін.). Тужив далеко десь жіночий одиноко голос (Головко, II, 1957, 70); Пасуться на стернях отари худоби, пахне дозрілими хлібами, і тихо-тихо всюди, тільки пісня тужить та скаржиться (Тют., Вир, 1964, 282); // перен. Жалібно квилити, кричати (про птахів). День був чудесний, десь дзвеніли кулики, тужила чайка (Рильський, Веч. розмови, 1964, 46).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 293.
