Відмінності між версіями «Гилля»
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
'''ГІЛЛЯ́''', і, жін. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки — гілки, віти. — Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Павло Грабовський, I, 1959, 144); Дрімає садок у блакитній імлі... Ку-ку! — десь зозуля кує на гіллі (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 7). | '''ГІЛЛЯ́''', і, жін. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки — гілки, віти. — Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Павло Грабовський, I, 1959, 144); Дрімає садок у блакитній імлі... Ку-ку! — десь зозуля кує на гіллі (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 7). | ||
♦ [З] одної гіллі ягоди — одного походження, однакові. — Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Іван Франко, VII, 1951, 26). | ♦ [З] одної гіллі ягоди — одного походження, однакові. — Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Іван Франко, VII, 1951, 26). | ||
| + | |||
| + | '''У культурі''' | ||
| + | |||
| + | Гілля дерев посідало значне місце в культурному житті людей. Гілками вбирали житло, вони були елементом деяких обрядів. Так, під час традиційного українського весілля на стіл ставили гільце — гілку листяного або хвойного дерева, прикрашену квітами, ягодами, колосками. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гілля 1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гілля 2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гілля 3.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=5lCRsLjMeso | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Поточна версія на 21:57, 28 листопада 2019
Гилля, -ля, с. соб. = Гілля.
Гилля, -лі, ж. = Гілля. Шукай собі або глибокої води, або високої гіллі. Ном. № 3652.
Зміст
Сучасні словники
ГІ́ЛЛЯ́, гілля, сер. Збірн. до гілля. — Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Леся Українка, I, 1951, 62); Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Юрій Смолич, II, 1958, 7); * У порівняннях. А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля і густе В клена з вишнею (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 155).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. —
ГІЛЛЯ́, і, жін. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки — гілки, віти. — Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Павло Грабовський, I, 1959, 144); Дрімає садок у блакитній імлі... Ку-ку! — десь зозуля кує на гіллі (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 7). ♦ [З] одної гіллі ягоди — одного походження, однакові. — Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Іван Франко, VII, 1951, 26).
У культурі
Гілля дерев посідало значне місце в культурному житті людей. Гілками вбирали житло, вони були елементом деяких обрядів. Так, під час традиційного українського весілля на стіл ставили гільце — гілку листяного або хвойного дерева, прикрашену квітами, ягодами, колосками.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=5lCRsLjMeso
