Відмінності між версіями «Завагітніти»
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 16: | Рядок 16: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завагітніти 2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завагітніти 2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завагітніти 3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завагітніти 3.jpg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завагітніти 4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | https://www.youtube.com/watch?v=9lnv2hxlbKU | ||
==Див. також== | ==Див. також== |
Поточна версія на 20:29, 28 листопада 2019
Завагітні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Забеременѣть. От вона вже як завагітніла, що отот родини будуть... Рудч. Ск. II. 90.
Зміст
Сучасні словники
ЗАВАГІ́ТНІТИ, ію, ієш, док. Стати вагітною. — Чули, чули?.. — питає молодиця другу, стрівши на вулиці. — Завагітніла [Мотря]… (Мирний, І, 1949, 137); Лариса ще непевна, — минуло надто мало часу, — але їй здається, що вона завагітніла (Руд., Остання шабля, 1959, 235).
ЗАВАГІТНІТИ стати вагітною, почути себе матір'ю, вул. зачереватіти.
ЗАВАГІ́ТНІТИ без додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИкого, що, заст., поет.,ПОНЕСТИ́без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИзаст.,ЗАВАГОТІ́ТИзаст.; НАБІ́ГАТИбез додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. про неодружену жінку). - Недок.: вагі́тніти, вагоні́ти, ваготі́ти. Помітили люди - та як у дзвони задзвонили: - Чули, чули? - питає молодиця другу, стрівши на вулиці. - Завагітніла [Мотря]... (Панас Мирний); Безталанна та хвилина, коли я зачала тебе; проклята та радість, якою я раділа, чуючи, що щось ворушиться під серцем... (Панас Мирний); - ...Перші дні одруження жила, як у сні. Нічого не знала, не помічала, засліплена щастям. Потім дитя понесла (І. Цюпа); [Калина (Данилові):] Запродали мою матір волосному писареві, котрий покинув її, як завагоніла, а потім вигнали її з рідної хати... (М. Кропивницький); Солоха чим далі все товщала, це примітила й господиня й думала про себе: - ..Дивно мені тілько, - де така поганка набігала (Панас Мирний).
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=9lnv2hxlbKU