Відмінності між версіями «Гукання»
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гука́ння, -ня, '''''с. ''Крикъ, окликаніе, зовъ. | '''Гука́ння, -ня, '''''с. ''Крикъ, окликаніе, зовъ. | ||
[[Категорія:Гу]] | [[Категорія:Гу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ГУКАННЯ, я, с. Дія за знач. гукати 1 і звуки, утворювані цією дією. - І-гі-гі-і! - почулося знизу в відповідь тонке, верескливе гукання, й незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат (Коцюб., І, 1955, 236); Вітер.. вертав до Васьки його гукання: - Тату-у-у! (Мик., II, 1957, 83). | ||
| + | ГУКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати сильні, різкі звуки, шуми і т. ін. Грім на весь світ гукав, блискавиці безперестанку світили (Мирний, IV, 1955, 238); Гукають паровози за гаєм голубим (Сос.. Близька далина, 1960, 41). | ||
| + | ГУКАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і без додатка. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки. -Добридень, кумо! - Вовк гукає, - Той снить, хто щастя має! (Гл., Вибр., 1957, 37); Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); // перех. Голосно кликати кого-небудь. Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа (Коцюб., І, 1955, 298); Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить (Багмут, Опов., 1959, 14); // неперех., з інфін., із спол. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін. Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати (Мирний, III, 1954, 263); Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла (Ю. Янов., 1, 1958, 351). | ||
| + | |||
| + | 2. неперех., на кого, розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь. Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Мирний, IV, 1955, 246); - Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Фр., І, 1955, 60); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору (Досв., Вибр., 1959, 200). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гукання.jpeg]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови в 11 томах. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| Рядок 21: | Рядок 41: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 16:44, 26 листопада 2021
Гука́ння, -ня, с. Крикъ, окликаніе, зовъ.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ГУКАННЯ, я, с. Дія за знач. гукати 1 і звуки, утворювані цією дією. - І-гі-гі-і! - почулося знизу в відповідь тонке, верескливе гукання, й незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат (Коцюб., І, 1955, 236); Вітер.. вертав до Васьки його гукання: - Тату-у-у! (Мик., II, 1957, 83). ГУКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати сильні, різкі звуки, шуми і т. ін. Грім на весь світ гукав, блискавиці безперестанку світили (Мирний, IV, 1955, 238); Гукають паровози за гаєм голубим (Сос.. Близька далина, 1960, 41). ГУКАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і без додатка. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки. -Добридень, кумо! - Вовк гукає, - Той снить, хто щастя має! (Гл., Вибр., 1957, 37); Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); // перех. Голосно кликати кого-небудь. Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа (Коцюб., І, 1955, 298); Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить (Багмут, Опов., 1959, 14); // неперех., з інфін., із спол. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін. Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати (Мирний, III, 1954, 263); Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла (Ю. Янов., 1, 1958, 351).
2. неперех., на кого, розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь. Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Мирний, IV, 1955, 246); - Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Фр., І, 1955, 60); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору (Досв., Вибр., 1959, 200).
Ілюстрації
|
Джерела та література
Словник української мови в 11 томах.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
