Відмінності між версіями «Тройзілля»
(→Джерела та література) |
(→Медіа) |
||
| (не показано 9 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
ТРОЙЗІ́ЛЛЯ, ТРІЙЗІ́ЛЛЯ, я, с. | ТРОЙЗІ́ЛЛЯ, ТРІЙЗІ́ЛЛЯ, я, с. | ||
1. розм. Народна назва деяких рослин (перев. конюшини лучної, братиків та ін.). Завтра свято Івана Купала, і Марилька прибирає, устеляє підлогу зеленою лепехою, кладе на підвіконня тройзілля (Забашта, Пісня.., 1961, 192); * У порівн. Мов прекраснеє трійзілля, Поміж поїздом [мисливців] ясніли Три вродливиці (Л. Укр., IV, 1954, 172). | 1. розм. Народна назва деяких рослин (перев. конюшини лучної, братиків та ін.). Завтра свято Івана Купала, і Марилька прибирає, устеляє підлогу зеленою лепехою, кладе на підвіконня тройзілля (Забашта, Пісня.., 1961, 192); * У порівн. Мов прекраснеє трійзілля, Поміж поїздом [мисливців] ясніли Три вродливиці (Л. Укр., IV, 1954, 172). | ||
| + | |||
| + | |||
2. фольк. Приворотень (переважно любка дволиста і любисток). — Котрий мені тройзілля достане, Той зо мною до шлюбу стане (Чуб., V, 1874, 386). | 2. фольк. Приворотень (переважно любка дволиста і любисток). — Котрий мені тройзілля достане, Той зо мною до шлюбу стане (Чуб., V, 1874, 386). | ||
тройзі́лля (пестливе — тройзі́ллячко) = трой-зі́лля = трійзі́лля = троєзі́лля = тройзі́л = тройзі́ль = троянзі́лля — народна назва деяких запашних трав’янистих рослин (перев. конюшини лучної, братків і т. ін.); деякі з них (наприклад любка чи любисток) вважаються чарівними, приворотними; мотив тройзілля особливо характерний для народних балад; з контексту твору видно, що смисл цього мотиву — створити для дівчини, яка хоче вийти заміж, всі умови для особистого щастя («Ой хто мені тройзілля дістане, Той зо мною на рушничок стане»); це підтверджує і бажання дівчини мати тройзілля для того, щоб уплести його у весільний вінок, як і барвінок («Лиш ми треба тройзіллячко на вінчик копати»); у народних піснях та баладах тройзілля росте за морем (тобто далеко, його треба шукати) і має зцілющу силу; кохана дівчина, хвора (можливо, лише удає, аби перевірити кохання судженого на міцність), потребує цього чарівного зілля, і козак змушений його дістати; подорож козака «за моря» зближує баладу з казкою, оскільки тут використовується традиційний казковий прийом — магічне потроєння (про це свідчить сама назва зілля; пор. ще казкові три дороги, три загадки); щоб дістати зілля, козакові треба мати три коня: «Першим конем до моря доїду, Другим конем море переїду, Третім конем трой-зілля достану»; подорож козака за чарівним зіллям не завжди закінчується успішно — дівчина під тиском матері не дочікується його і виходить заміж («Іде козак із двору з тройзіллям. А Маруся — із церкви з весіллям»); на Зелені свята цією рослиною як оберегом вистеляли підвіконня і подекуди це просто барві́нок (див.) або триб-зілля, приворотне зілля: «А хто ж мені триб-зілля дістане, той зо мною до шлюбоньку стане»; «Громада його [тройзіллячко] пізнала, пізнала, в ручки його узяла, узяла: — Це зіллячко барвінець, барвінець, це вам, дівкам, на вінець, на вінець»; але найчастіше — це комбінація з трьох рослин: «Ай уродиться та тройзіллячко: бо любисточки задля любощів, а барвіночки задля дівочок, а васильочок задля пахощів». А взяв козак трой-зілля копати, взяла над ним зозуля кувати (Я. Головацький); Мовпрекраснеє трійзілля, … ясніли три вродливиці (Леся Українка); Ой на горі, на високій тройзіл постелився (Я. Головацький); Ой пусти мене, пусти мене в чисте поле погулять, Пусти мене в чисте поле тройзіллячка накопать (пісня). | тройзі́лля (пестливе — тройзі́ллячко) = трой-зі́лля = трійзі́лля = троєзі́лля = тройзі́л = тройзі́ль = троянзі́лля — народна назва деяких запашних трав’янистих рослин (перев. конюшини лучної, братків і т. ін.); деякі з них (наприклад любка чи любисток) вважаються чарівними, приворотними; мотив тройзілля особливо характерний для народних балад; з контексту твору видно, що смисл цього мотиву — створити для дівчини, яка хоче вийти заміж, всі умови для особистого щастя («Ой хто мені тройзілля дістане, Той зо мною на рушничок стане»); це підтверджує і бажання дівчини мати тройзілля для того, щоб уплести його у весільний вінок, як і барвінок («Лиш ми треба тройзіллячко на вінчик копати»); у народних піснях та баладах тройзілля росте за морем (тобто далеко, його треба шукати) і має зцілющу силу; кохана дівчина, хвора (можливо, лише удає, аби перевірити кохання судженого на міцність), потребує цього чарівного зілля, і козак змушений його дістати; подорож козака «за моря» зближує баладу з казкою, оскільки тут використовується традиційний казковий прийом — магічне потроєння (про це свідчить сама назва зілля; пор. ще казкові три дороги, три загадки); щоб дістати зілля, козакові треба мати три коня: «Першим конем до моря доїду, Другим конем море переїду, Третім конем трой-зілля достану»; подорож козака за чарівним зіллям не завжди закінчується успішно — дівчина під тиском матері не дочікується його і виходить заміж («Іде козак із двору з тройзіллям. А Маруся — із церкви з весіллям»); на Зелені свята цією рослиною як оберегом вистеляли підвіконня і подекуди це просто барві́нок (див.) або триб-зілля, приворотне зілля: «А хто ж мені триб-зілля дістане, той зо мною до шлюбоньку стане»; «Громада його [тройзіллячко] пізнала, пізнала, в ручки його узяла, узяла: — Це зіллячко барвінець, барвінець, це вам, дівкам, на вінець, на вінець»; але найчастіше — це комбінація з трьох рослин: «Ай уродиться та тройзіллячко: бо любисточки задля любощів, а барвіночки задля дівочок, а васильочок задля пахощів». А взяв козак трой-зілля копати, взяла над ним зозуля кувати (Я. Головацький); Мовпрекраснеє трійзілля, … ясніли три вродливиці (Леся Українка); Ой на горі, на високій тройзіл постелився (Я. Головацький); Ой пусти мене, пусти мене в чисте поле погулять, Пусти мене в чисте поле тройзіллячка накопать (пісня). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Трой1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Конюш.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Трой2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Трой 3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|OjGCp-uLako}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 25: | Рядок 31: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 281. | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 281. | ||
| + | |||
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 606-607. | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 606-607. | ||
Поточна версія на 15:47, 23 листопада 2019
Тройзілля, -ля, с. = Троєзілля. А взяв козак тройзілля копати, взяла над ним зозуля кувати. Гол. Ум. Тройзіллячко.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТРОЙЗІ́ЛЛЯ, ТРІЙЗІ́ЛЛЯ, я, с.
1. розм. Народна назва деяких рослин (перев. конюшини лучної, братиків та ін.). Завтра свято Івана Купала, і Марилька прибирає, устеляє підлогу зеленою лепехою, кладе на підвіконня тройзілля (Забашта, Пісня.., 1961, 192); * У порівн. Мов прекраснеє трійзілля, Поміж поїздом [мисливців] ясніли Три вродливиці (Л. Укр., IV, 1954, 172).
2. фольк. Приворотень (переважно любка дволиста і любисток). — Котрий мені тройзілля достане, Той зо мною до шлюбу стане (Чуб., V, 1874, 386).
тройзі́лля (пестливе — тройзі́ллячко) = трой-зі́лля = трійзі́лля = троєзі́лля = тройзі́л = тройзі́ль = троянзі́лля — народна назва деяких запашних трав’янистих рослин (перев. конюшини лучної, братків і т. ін.); деякі з них (наприклад любка чи любисток) вважаються чарівними, приворотними; мотив тройзілля особливо характерний для народних балад; з контексту твору видно, що смисл цього мотиву — створити для дівчини, яка хоче вийти заміж, всі умови для особистого щастя («Ой хто мені тройзілля дістане, Той зо мною на рушничок стане»); це підтверджує і бажання дівчини мати тройзілля для того, щоб уплести його у весільний вінок, як і барвінок («Лиш ми треба тройзіллячко на вінчик копати»); у народних піснях та баладах тройзілля росте за морем (тобто далеко, його треба шукати) і має зцілющу силу; кохана дівчина, хвора (можливо, лише удає, аби перевірити кохання судженого на міцність), потребує цього чарівного зілля, і козак змушений його дістати; подорож козака «за моря» зближує баладу з казкою, оскільки тут використовується традиційний казковий прийом — магічне потроєння (про це свідчить сама назва зілля; пор. ще казкові три дороги, три загадки); щоб дістати зілля, козакові треба мати три коня: «Першим конем до моря доїду, Другим конем море переїду, Третім конем трой-зілля достану»; подорож козака за чарівним зіллям не завжди закінчується успішно — дівчина під тиском матері не дочікується його і виходить заміж («Іде козак із двору з тройзіллям. А Маруся — із церкви з весіллям»); на Зелені свята цією рослиною як оберегом вистеляли підвіконня і подекуди це просто барві́нок (див.) або триб-зілля, приворотне зілля: «А хто ж мені триб-зілля дістане, той зо мною до шлюбоньку стане»; «Громада його [тройзіллячко] пізнала, пізнала, в ручки його узяла, узяла: — Це зіллячко барвінець, барвінець, це вам, дівкам, на вінець, на вінець»; але найчастіше — це комбінація з трьох рослин: «Ай уродиться та тройзіллячко: бо любисточки задля любощів, а барвіночки задля дівочок, а васильочок задля пахощів». А взяв козак трой-зілля копати, взяла над ним зозуля кувати (Я. Головацький); Мовпрекраснеє трійзілля, … ясніли три вродливиці (Леся Українка); Ой на горі, на високій тройзіл постелився (Я. Головацький); Ой пусти мене, пусти мене в чисте поле погулять, Пусти мене в чисте поле тройзіллячка накопать (пісня).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 281.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 606-607.
