Відмінності між версіями «Тичка»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ТИЧКА, и, жін. | |
| + | |||
| + | 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сітей і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Борис Грінченко, I, 1963, 28); Подивись на виноград, Як з тичок він ізвисає (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 100); Мама послала мене того дня знімати квасолю з тичок на городі (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 64); Яблуні треба було підпирати тичками, бо ніяк вони не могли втримати свого віття (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 41); * У порівняннях. Потроху [Ярина] зовсім заспокоїлась, далі навіть заспівала, спершу стиха, а то вже й голосно. Ой сосна, сосна тонка виросла, гей! Не піду заміж, бо ще не зросла. І трохи засміялася собі: «Добре не зросла! 22 роки, а висока, як тичка...» (Леся Українка, III, 1952, 737); Писар почервонів: козацький жупан висів на ньому, як на тичці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 371). | ||
| + | |||
| + | 2. Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок, планування чого-небудь на місцевості і т. ін. Понад шляхом дбайливо виставлені тички з віхтями вгорі не витримували вітрів і здебільшого лежали (Іван Ле, Право.., 1957, 248); Любка Сонечко ходила за сівалкою, а її дівчата розставляли на ділянці тички, щоб рядочки були, як шнурочки (Василь Минко, Вибр., 1952, 74); Чорніють рибальські ополонки, позначені тичками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356). | ||
| + | |||
| + | 3. Взагалі довга палиця, жердина, що використовується з різною метою. [Готліб (вертається, задихавшись. Говорить ще з «хати»):] Тату, вони вже тут, вже тут. З тичками, з рогачами, з кочергами (Леся Українка, IV, 1954, 250); Ми вилізли на плоти, бо тепер уже можна було відштовхуватися тичками (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 200); Найкращий спосіб підняти вилеглий льон — струшувати зайву воду на рослинах довгими тичками, стараючись трохи підняти їх (Технічні культури, 1956, 64); | ||
| + | // чого. Про високе голе стебло якої-небудь рослини, що нагадує таку палицю. Сумно захиталися голі тички соняшників біля тину (Мирослав Ірчан, II, 1958, 36). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:423843961_w640_h640_palka-gimnasticheskaya-derevyannaya.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:-e1547729776752.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Podporki_dlya_yablon_svoimi_rukami_kak_podperet_vetki_i_podnyat_upavshuyu_yablonyu_2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Podstavka-teleskopicheskayatychka-rogulka-vlitaya-l-85sm-125-m-58778262096974_small11.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 134. | |
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | http://sum.in.ua/s/tychka | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 23:32, 18 листопада 2019
Тичка, -ки, ж. 1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296. 2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шиш з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178. 3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116. 1) Родъ игры. Ив. 29.
Сучасні словники
ТИЧКА, и, жін.
1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сітей і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Борис Грінченко, I, 1963, 28); Подивись на виноград, Як з тичок він ізвисає (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 100); Мама послала мене того дня знімати квасолю з тичок на городі (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 64); Яблуні треба було підпирати тичками, бо ніяк вони не могли втримати свого віття (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 41); * У порівняннях. Потроху [Ярина] зовсім заспокоїлась, далі навіть заспівала, спершу стиха, а то вже й голосно. Ой сосна, сосна тонка виросла, гей! Не піду заміж, бо ще не зросла. І трохи засміялася собі: «Добре не зросла! 22 роки, а висока, як тичка...» (Леся Українка, III, 1952, 737); Писар почервонів: козацький жупан висів на ньому, як на тичці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 371).
2. Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок, планування чого-небудь на місцевості і т. ін. Понад шляхом дбайливо виставлені тички з віхтями вгорі не витримували вітрів і здебільшого лежали (Іван Ле, Право.., 1957, 248); Любка Сонечко ходила за сівалкою, а її дівчата розставляли на ділянці тички, щоб рядочки були, як шнурочки (Василь Минко, Вибр., 1952, 74); Чорніють рибальські ополонки, позначені тичками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356).
3. Взагалі довга палиця, жердина, що використовується з різною метою. [Готліб (вертається, задихавшись. Говорить ще з «хати»):] Тату, вони вже тут, вже тут. З тичками, з рогачами, з кочергами (Леся Українка, IV, 1954, 250); Ми вилізли на плоти, бо тепер уже можна було відштовхуватися тичками (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 200); Найкращий спосіб підняти вилеглий льон — струшувати зайву воду на рослинах довгими тичками, стараючись трохи підняти їх (Технічні культури, 1956, 64); // чого. Про високе голе стебло якої-небудь рослини, що нагадує таку палицю. Сумно захиталися голі тички соняшників біля тину (Мирослав Ірчан, II, 1958, 36).
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 134.
