Відмінності між версіями «Чоботець»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Choboti1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Choboti2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Choboti3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Choboti4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 18:21, 17 листопада 2019
Чоботець, -тця, м. Ум. отъ чобіт.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Взуття, зазвичай з високими халявами. Слово чобіт (давньорус. чеботъ, чоботъ) вважається запозиченням з тюркських мов (пор. тат. чабата, каз. шабата — «личак»), менш ймовірне утворення від бот («черевик») за допомогою приставки че- У руських літописах 10 століття чоботи протиставляються личакам як знак приналежності до аристократії. Майстрів, що виготовляли чоботи, називали чоботарями (шевцями).
В Україні у XIX ст. були поширені такі види чобіт, як сап'янці (зроблені з сап'яну), червониці, пасові (суцільні з невідрізним передом), витяжні (з передком і халявою, зробленими із суцільного шматка шкіри), з закотом (з відігнутим назовні краєм халяв). Ознакою якісної виробки вважалося, коли взуття рипіло під час ходьби: існував навіть вираз «чоботи на рипу» («на рипах»).
У середовищі робітничого класу Російської імперії були популярними так звані «російські» (рос. русские) чоботи. Коли колишній селянин облаштовувався в місті, ставав майстром або кваліфікованим робітником, він замовляв собі їх; кращими вважалися чоботи «на рипу». Щоб забезпечити гарантований «рип», чоботарі навіть вдавалися до таких прийомів, як закладання бересту між устілкою й підошвою[6] (повідомляється, що в Одесі для цієї мети використовували пісок). Серед російських ремісників і міщан поширення набули чоботи-«гармошки» — з рівними складками на халявах. Наприкінці XIX ст. з'явилися і чоботи «пляшками» (рос. сапоги бутылками) — з сильно опуклими лакованими халявами, їхню появу пов'язують з імператором Олександром III, який начебто почав їх носити одним з перших. Уподобали такі чоботи багаті селяни, купці, а також представники патріотично настроєної інтелігенції.
Чоботи, що закривають коліна, отримали назву ботфортів і були популярні в епоху бароко. У Радянській Армії солдати носили кирзові чоботи.
Прислів'я, мовні звороти
Пан у чоботях ходить, а босі сліди знати
Чобіт дірявий, та в ньому козак бравий
Не дай, Боже, з кози кожуха, а з свині чобіт
Не поклоняйся постолу, коли можна вклонитися чоботу
Чоботи каші просять (чоботи роти пороззявляли) — чоботи продірявилися, зносилися
Два чоботи — пара — один одного варт
Дурний, як чобіт — дуже темна, забита, неосвічена людина
Під чоботом чиїм бути (жити, стогнати) — бути в цілковитій залежності
Ілюстрації
|
|
|
|
