Відмінності між версіями «Воліти»

Поточна версія на 11:05, 17 листопада 2019

Воліти, -лію, -єш, гл. 1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми волілась мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенні поминати. Гол. Волілась мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Гол. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати. Гол.

Сучасні словники

ВОЛІТИ, ію, ієш, недок.

1. Те саме, що бажати 1; хотіти. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 283); — Так мерщій на борзі коні І летім, де Дон шумить, Де об землю половецьку Я волію спис зломить! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 352); Вони [поранені] воліли бути вкупі всі до кінця і тислися до Сагайди (Олесь Гончар, I, 1954, 131).

2. Уважати за краще. [Руфін:] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити (Леся Українка, II, 1951, 354); [Зіна:] Пробач, тату, ти любиш, знаєш село, але волієш жити в місті (Олександр Корнійчук, II, 1955, 82).

ВЕЛІТИ , ВОЛІТИ

ВЕЛІТИ – ВОЛІТИ

Веліти, велю, велиш. Вимагати, наказувати; доручати зробити щось; не дозволяти тощо, а також переносно. Мене просив завітати до вас наш учитель Сергій Сергійович Байрачний, велів мені принести вам молока (І.Цюпа); Пристав., не дозволяв пускати у хід зброю, велів брати злочинців голіруч (О.Гончар); І все було, як добрий тон велить (М.Рильський). Воліти, -ію, -ієш. Хотіти, бажати; вважати за краще. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (М.Коцюбинський); \[Руфін:\] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити (Леся Українка).

Ілюстрації

Синоніми

ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯдо чого,ТЯГНУ́ТИСЯдо чого,ХТІ́ТИрозм.,ОХО́ТИТИСЯдо чого і з інфін., розм.,ВО́ЛИТИзаст., уроч.,РА́ЧИТИзаст.,БА́ГНУТИдіал.; ЖАДА́ТИчого, підсил.,ПРА́ГНУТИз інфін., до чого і чого, підсил., ПОРИВА́ТИСЯз інфін., до чого, підсил.,ГНА́ТИСЯза чим, розм. підсил.,ГОНИ́ТИСЯза чим, розм. підсил., ГАНЯ́ТИСЯза чим, розм. підсил., СТРИМІ́ТИдо чого, розм. підсил.,РЕ́ГНУТИз інфін., діал. підсил.,ЗМАГА́ТИдо чого, діал. підсил. (мати нестримне бажання до чогось, рішучість до дій). - Коли слабкіший спілкується з сильним, то він теж хоче бути сильним, прагне бути схожим на свого товариша (Є. Гуцало); Вчитися!О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся істота його! (Б. Грінченко); Юрко вже волів не снідати, лиш аби до хати не йти (Лесь Мартович); Уже пекучий день настав.. Робилось душно, - я жадав, Щоб де під деревом спочити (Я. Щоголів); - Я пригадую, якми, селянські хлопці й дівчата, тяглися до освіти (І. Цюпа); О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (М. Рильський); Та [дівчина] не плила б такою павою: не охотилась іти за Василя (Ганна Барвінок); Діти, про вас перед смертю своєю Думав отець ваш і волив тоді Порівну вас наділити землею (Д. Павличко); Аж регне заміж, та ніхто не свата (прислів’я). - Пор. 1. захоті́ти.

Див. також

https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8

https://goroh.pp.ua/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8

http://sum.in.ua/s/volity

Джерела та література

Зовнішні посилання