Відмінності між версіями «Чупровий»

Поточна версія на 17:34, 16 листопада 2019

Чупро́вий, -а, -е. Чупрові свашки. Въ свад. обрядѣ: женщины со стороны жениха. Kolb. І. 237.

   Сват — батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого
   Сват чи староста — людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу
   Сват — розмовна назва людини, що посилено пропонує когось на якусь посаду, умовляє взятися за якусь справу
   Сват, свато́к, свато́чок — народна назва стрижня в ткацькому човнику, на який надівається шпуля

1. Людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді. Латин, дочка, стара Амата Щодень від Турна ждали свата (Котл., І, 1952, 166); — Приїхав я до тебе, Гризельдо, за свата. Сватав тебе князь Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 62); Уже шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Вовчок, I, 1955, 21); Розповіла [Катерина], що були свати сьогодні. Дмитро аж похолов. — Хто?.. Від кого? (Хотк., II, 1966, 84); // Людина, що часто й охоче виконує такі доручення. Йому й байдуже, хто на возі… Коли зближається — аж то Кіндрат. Всесвітній кум і сват (Гл., Вибр., 1951, 49).

Засила́ти (засла́ти, посила́ти, посла́ти, сла́ти і т. ін.) сваті́в — те саме, що Засила́ти (засла́ти) старості́в (див. засила́ти). Гарні в колгоспі дівчата, Будем весілля гуляти, Хлопці, ви часу не гайте, Також сватів засилайте (Забашта, Квіт.., 1960, 97); Звичаю посилати сватів тепер майже не дотримуються — молоді люди, які вирішили одружитися, обходяться без їхніх послуг (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 47); Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Вовчок, І, 1955, 96); Присила́ти (присла́ти) сваті́в див. присила́ти.

2. Батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого. Остап Колодій,..— він родич Денисові, чи то так — сват, бо за його брата Зінька віддав свою дочку Гаїнку (Гр., II, 1963, 314); «Що ти за батько, коли скрині дочці не придбав?» — в думці корила [Параска] свата — Сергія Сніжка (Горд., II, 1959, 221); * Образно. Я бідний, безталанний: Степ широкий — то ж мій сват, Шабля, люлька — вся родина, Сивий коник — то ж мій брат (Укр.. лір. пісні, 1958, 490); // свати>́, і́в, мн. Батьки одного з подружжя. Він натякнув невістці, що добре було б, якби свати приїхали на гостювання (Тют., Вир, 1964, 225).

◊ Кум королю́ і сват міні́стру — людина, що поводиться підкреслено незалежно, бундючно; Ні (ані́) сват, ні (ані́) брат кому — зовсім чужа людина. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф., І, 1949, 115).

3. перен., розм. Людина, що посилено пропонує когось на якусь посаду, умовляє взятися за якусь справу. Везуть Мацепуру в районній машині. «Районні свати», проявивши турботу, Везуть, щоб засватать на іншу роботу! (С. Ол., Вибр., 1959, 256).

◊ Бу́ти свата́ми (часто у формі майбутнього часу Бу́демо свата́ми) — домовлятися з ким-небудь щодо влаштування когось на якусь роботу, щодо ціни під час торгування тощо. Наймай [Гафійку], коли люди трапляються. Завтра ж одвезеш в Ямище до економа.. Що ж, будемо сватами? (Коцюб., II, 1955, 17); — Ну, скинь іще п’ятірку, то й будемо сватами. — Циган одразу щиросердно посмутнів (Стельмах, І, 1962, 497); — Корову ми купимо. Нам не для молока, а на заріз. Отож кажіть ділом і будемо сватами (Рад. Укр., 27.I 1963, 3).

СВАТ2, а, ч. Залізний стрижень усередині ткацького човника, на якому обертається цівка з нитками.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 66.

Сват, та м., мн. свати и сватове.

1) Отецъ зятя пли невѣстки; сватами называются прежде всего родители мужа ло отношенію къ родителямъ жены и наоборотъ, а затѣмъ, въ такомъ же отношеніи, и ближайшіе родственники супруговъ. Маркев. 109. Онисько мені сват, бо мои сестра ла його братом. Харьк.

2) Сватами взаимно называются совершившіе между собою какую-либо коммерческую сдѣлку.

2) Также и свато́к. Желѣзный стержень внутри ткацкаго челнока, на которомъ вращается шпулька съ нитками. Вас. 166. Ум. и ласк. Сватко, свато́к, свато́чок, сватонько, сватуньо. Грин. III. 485. К. ПС. 33. Ви, сватуню, будете ще довго, довго жити. Левиц. І. 377. За исключеніемъ свато́к и свато́чок, употребляются лишь въ двухъ первыхъ значеніяхъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 104.

сват (пестливі — сватко́, свато́к, сва́тонько, свату́ньо) —

1) = сва­́тальник — у весільному обряді — староста на його початковій ста­дії — сватання; людина, яка за до­рученням того, хто хоче одружити­ся (парубка), або його рідних ви­сватує обрану парубком особу (дівчину). Бодай сватальнику добре не було (М. Номис); Латин, дочка, стара Амата Щодень від Турна ждали свата (І. Котляревський);Не збирайся і в свати, як до вінця не вести (приказка); Сватові перша чарка і перша палка (приказка); у сполученні: засила́ти сваті́в — по­силати старостів для проведення сватальної обрядодії;

2) батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого. В на­шого свата всім одна хата (приказ­ка); Поки богат, то поти й сват (М. Номис); Сват — не сват аби добрий чоловік (М. Номис); Сват сватом, брат братом, а гроші не рідня (приказка); фразеологізм: ні сват ні брат — зовсім чужа лю­дина.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Словник

Зовнішні посилання