Відмінності між версіями «Кулай»

Поточна версія на 10:59, 14 жовтня 2019

Словник Грінченка

Кулай, -лая́, м. Кулачище. Він його як затопе кулаєм у пику, так той аж хряпом землі достав. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Кисть руки з зігнутими і притиснутими до долоні пальцями. На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 55); — Отаким нам треба бути, — стисне й покаже тугий, як вилитий, ковальський кулак, — а ми поки що он які, — розіжме кулак зовсім (Андрій Головко, II, 1957, 408); Калина ловить у клітці гарненького чижика і питає, скільки у хлопця грошей. Той розтулив кулак і показав карбованця (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 24); * У порівняннях. Гливи такі, як кулак (Номис, 1864, № 14034); Попенко, запихаючись булкою на увесь рот, так що за обома щоками його наче два кулаки стриміло, усміхнувся очима (Панас Мирний, I, 1954, 331); // Про кисть руки, стиснену для удару. Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (Олекса Стороженко, I, 1957, 349); Навіть в сні його [наймита] лякає Ґаздівський кулак! (Іван Франко, XIII, 1954, 180); * Образно. — Вчора більше кулаки говорили.. А в кулаці небагато розуму (Михайло Стельмах, I, 1962, 543); // перен. Про удар стиснутою кистю руки. Він не давав наплювати собі в кашу, сам себе обстоював і за кожний кулак віддавав з процентом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 441); — Ну, давай навкулачки, — сказав Тарас, засукавши рукави. — Подивлюся я, що за митець у кулаці (Олександр Довженко, I, 1958, 218). ♦ Бити в кулаки; Ударяти (ударити) кулаком об (в) кулак — погрожувати кулаками. Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний, IV, 1955, 82); Крикнула, аж завищала Кайдашиха і вдарила кулаком об кулак під самим носом у Карпа (Нечуй-Левицький, II, 1956, 299); Олександра скочила до Гната і вдарила кулаком в кулак (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29); Затиснути в кулак див. затискати; Збирати (зібрати) сили в кулак; Збиратися (зібратися) в кулак — збирати всі сили, всю волю. Краще нехай сам вистоїть, сам збере в один кулак свої сили, переконається у своїй правоті (Натан Рибак, Час, 1960, 497); Іноді Чернишеві здавалося, що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці.. А переборовши химеру, зачувши поблизу знайоме сопіння, знову збирався весь у напружений кулак і повз далі (Олесь Гончар, III, 1959, 49); Кидатися (кинутися, соватися, сунутися) з кулаками (кулаком) до кого, на кого — намагатися побити кого-небудь. Захлипуючись потоком лайки, кинулась [матушка] із кулаками на «зухвалу вчительку» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); Хомашенко з кулаками кинувся до Василя, але шлях йому перегородив Михась (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 279); До неї з кулаком совався [Бахус] (Іван Котляревський, I, 1952, 97); Кайдашиха кричала й совалась з кулаками до Палажки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339); На кулаки викликати — викликати на бійку. На кулаки став викликати [Дарес] І перебійця визивати, Кричав, опарений мов пес (Іван Котляревський, I, 1952, 93); Позіхати в кулак — приховувати позіхання. Панна Анеля куталась в хустку, позіхала в кулак і на мене не звертала уваги (Михайло Коцюбинський, II 1955, 248); Показувати (показати) кулак; Грозити (сваритися) кулаком (кулаками); Трясти (трусити, труснути) кулаком (кулаками) — робити погрозливий жест (погрозливі жести). Охоплений нових надій тремтінням — А смерть уже на чоло клала знак, — Він небу, гордий, показав кулак (Максим Рильський, I, 1960, 329); Багато людей схоплюється на лавки, грозять кулаками. Чутно тільки найдужчі голоси (Леся Українка, II, 1951, 530); — Я тобі позаглядаю, — свариться кулаком їй услід Прокіп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 20); — Все-таки я їм не здамся! — труснув кулаками Руденький: що їм таке я, насмішка? (Павло Тичина, I, 1957, 237); Сміятися (пхикати, пхикнути) в кулак — приховувати сміх. Михайло сміявся в кулак, одвернувшись назад, а Жабі лічила малеч (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 54); Писарці пхикнули в кулак, але не могли вдержатись, і гучний регіт залунав по хаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 38); Схопитися на кулаки — розпочати бійку. Серед двору зійшлися двоє: бородай-мотузяр і дебелий городовик. Вони схопилися на кулаки (Юрій Смолич, II, 1958, 29); Тримати в кулаку (кулаці) кого, що — повністю підкоряти собі кого-, що-небудь. [Ромодан:] А чого ви мовчали? Чому не виступили тут або в Києві? [Дремлюга:] Легко сказати! А потім що? Він таку атмосферу створив, усіх у кулаці тримав... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 294); Трубити в кулак див. трубити; Хлипати в кулак — приховувати сльози. Сама з царицей горювала, І сльози рукавом втирала, І хлипала собі в кулак (Іван Котляревський, I, 1952, 85).

2. перен. Зосереджене ударне угруповання військ. На півдні передбачалось створити міцний кулак і розбити ворога, прорвавши його фронт за допомогою механізованих і моторизованих частин вкупі з кількома кінними полками (Микола Трублаїні, I, 1955, 56). ♦ Збирати в кулак кого — згуртовувати кого-небудь. — За Батьківщину! Вперед!.. З якоюсь особливою силою і значимістю прозвучала вона [фраза] їм тут, збираючи всіх у кулак (Олесь Гончар, III, 1959, 118); Збиратися (збиватися, складатися і т. ін.) в кулак — збиратися докупи; згуртовуватися. Вони воліли бути вкупі всі до кінця і тислися до Сагайди, збивалися навколо нього в один закривавлений кулак (Олесь Гончар, III, 1959, 146); У наше життя ввійшла якась свіжа хвиля, розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 178).

3. спец. Деталь машини у формі виступу, що поштовхами приводить механізми в рух. [Кукса:] Ну, як ти даси їм ради? Це ж не те, що там, як бува у млині, що-небудь поламається, кулак чи порплиця: цюк раз, цюк удруге — і полагодив! (Марко Кропивницький, I, 1958, 175); Зараз в інституті створюється система програмного керування фрезерним верстатом, який виготовлятиме об'ємні кулаки (Наука і життя, 12, 1962, 22).

4. діал. Жменя чого-небудь; верчик. Він зупиняє коняку, кидає їй кулак сіна (Іван Франко, VIII, 1952, 340).

Фразеологічний словник української мови

• би́ти в кулаки́. Погрожувати кому-небудь. Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний).

• би́ти себе́ (кулако́м) в гру́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний,частенько бив себе в груди й присягався (С. Добровольський); — Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? — Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада (М. Ю. Тарновський); Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: — Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник).

• в кула́к, зі сл. хли́пати, смія́тися і т. ін. Нишком, крадькома, потай. І Ганна що їй не робила, Ніякої ради не дала. Сама з царицею горювала, І сльози рукавом втирала, І хлипала собі в кулак (І. Котляревський); Михайло сміявся в кулак, одвернувшись назад (Олесь Досвітній).

• в (оди́н) кула́к, зі сл. збира́ти. Докупи, разом. Петлюра зібрав свої кращі сили в один кулак і сам повів їх на Бердичів (О. Довженко); — За Батьківщину! Вперед! Ніколи, ні до, ні після цього, Черниш не чув цієї фрази так. З якоюсь особливою силою й значимістю прозвучала вона їм тут, збираючи всіх в кулак (О. Гончар). у кри́цевий кула́к. Єдине, що лишилося для них нерозв’язаною проблемою, це як проникнути за колючі дроти в середовище полонених, аби згуртувати там найнадійніших бранців у крицевий кулак і при першій же нагоді вдарити ним по ворогові із середини (І. Головченко і О. Мусієнко).

• держа́ти (трима́ти) в кулаку́ (в кулаці́) кого, що. Ставити кого-, що-небудь у повну залежність, позбавляти свободи дій; підкоряти. Вони (бензинові магнати) держать у своєму кулаку всю державу (З газети); Наш тутешній душогуб, Мефодій Кравець, некоронованим царком почувався, всіх у кулаку тримав (І. Головченко і О. Мусієнко); (Рoмодан:) А чого ви мовчали, чого не виступили тут або в Києві? (Дремлюга:) Легко сказати! А потім що? Він таку атмосферу створив, усіх у кулаці тримав (О. Корнійчук).

• зати́снути в кула́к кого. Позбавити когось прав, волі, поставити в залежне становище, утвердити свою владу над кимось. Гузир — людина зажерлива .. В кулак затиснув і дітей (С. Чорнобривець).

• збира́тися (склада́тися) / зібра́тися (скла́стися) в (оди́н) кула́к. Напружувати, концентрувати всі сили, волю, витримку; згуртовуватися. Іноді Чернишеві здавалося, що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці .. А переборовши химеру, зачувши поблизу знайоме сопіння, знову збирався весь у напружений кулак і повз далі (О. Гончар); У наше життя ввійшла якась свіжа хвиля, розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Ю. Збанацький).

• кулако́м вола́ вб’є. Дуже сильний. Зовнішність у нього (Діденка) імпозантна, людина середнього віку, міцного складу, кулаком вола вб’є (Ю. Яновський).

• пока́зувати / показа́ти кула́к. 1. Погрожувати кому-небудь. Охоплений нових надій тремтінням — А смерть уже на чоло клала знак, — Він небу, гордий, показав кулак (М. Рильський). 2. Бути невдячним, платити за зроблене добро поганими вчинками. Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак (Укр.. присл..).

• розма́хувати кулака́ми (пі́сля бі́йки). Доводити, говорити, відстоювати і т. ін. що-небудь, коли вже пізно. (Ольга:) Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки — чи варто? (І. Микитенко); Я не беру на себе роль судді чи обвинувачувача — тепер, через багато місяців після аварії (на ЧАЕС), легко розмахувати кулаками (Ю. Щербак).

• схопи́тися на кулаки́. Розпочати бійку. Серед двору зійшлися двоє: бородай-мотузяр і дебелий городовик. Вони схопилися на кулаки (Ю. Смолич).

• труби́ти в кула́к, грубо. 1. Терпіти нужду, нестатки, голод. Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (І. Котляревський); — Ой, правду дядина небога говорила, Що тільки на світі великим рибам жить! А нам, малим, в кулак трубить! (П. Гулак-Артемовський). 2. Плакати від незадоволення, образи. От лихо: всю горілку з бахурами Дощенту випила та й трубить у кулак! (П. Гулак-Артемовський). труби́ти в кулаки́. Ой заграй мі (мені), музиченьку, я слухати люблю, А як рано мене збудять, я в кулаки трублю (Коломийки).

• хоч у кула́к труби́, грубо. Уживається для вираження відчаю, викликаного нуждою, нестатками, голодом і т. ін.; повна безвихідь. — Я все в сільраді та в роз’їздах .. Ще добре, що хоч корівчини якої немає (бо забрали б), а то — хоч у кулак труби (Ю. Збанацький). хоч у кула́к труби́ ти. На дубі сидячи, Зозуля куковала (кувала): “..Одколи, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить” (Є. Гребінка).

Кулак

Кулак — стиснені разом пальці кисті (або руки).

Застосовується в основному для завдання удару. При ударі передньою частиною кулака основний удар наноситься кісточками середнього і вказівного пальця.

Однак у деяких китайських бойових мистецтвах, використовують при ударі кісточки середнього та підмізинного пальців і мізинця. Більш травмонебезпечний для кисті, можна вибити мізинець, проте при хорошій набиванні, людина здатна завдавати удару і так.

Ілюстрації

Медіа

Зовнішні посилання

Словник української мови http://sum.in.ua/s/kulak