Відмінності між версіями «Козачий»
(Створена сторінка: '''Козачий, -а, -е. '''Казачій. ''Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. ''Шевч. Категорія:Ко) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Козачий, -а, -е. '''Казачій. ''Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. ''Шевч. | '''Козачий, -а, -е. '''Казачій. ''Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. ''Шевч. | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. КОЗА́ЧИЙ, а, е. Те саме, що козацький. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Тарас Шевченко, I, 1963, 139); Гей, шумить, цвіте й сьогодні Славна та пора, Як ішли козачі сотні 3 Дону до Дніпра (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 15); Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка (Марко Вовчок, I, 1955, 338); Громада якось не подумала, щоб опікуна до нас настановити. А ми були козачі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 173); Козача вдача гучно одкликалася в старому серці (Панас Мирний, I, 1949, 183). <br> | ||
| + | 2. КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до козак 1—3. Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Тарас Шевченко, I, 1951, 66); Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Марко Вовчок, I, 1955, 331); З-за гори доноситься гомін, ..чується маршова козацька пісня... (Панас Мирний, III, 1954, 202); <br> | ||
| + | Належний козакові, козакам. Перед моїми очима ніби по Дніпрі заворушились козацькі чайки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 307); — А були колись і оці степи вільними степами. Колись і їх тільки козацькі коні топтали (Гнат Хоткевич, I, 1966, 96); <br> | ||
| + | Який походить із козаків. Козацький рід; <br> | ||
| + | Власт. козакові, козакам. [Василь:] Зосталося одно Запоріжжя, де ще живуть козацькі звичаї, де воля подає руку то одному безталаннику, то другому... (Панас Мирний, V, 1955, 113); [Дівчата:] Ти думав, як зодягся по-козацькому та пістоль за пояс, то уже й козак? Еге, наберись козацького хисту поперед! (Степан Васильченко, III, 1960, 18). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Screenshot_59.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Авіп.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1233.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 210. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 20:03, 11 листопада 2018
Козачий, -а, -е. Казачій. Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
1. КОЗА́ЧИЙ, а, е. Те саме, що козацький. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Тарас Шевченко, I, 1963, 139); Гей, шумить, цвіте й сьогодні Славна та пора, Як ішли козачі сотні 3 Дону до Дніпра (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 15); Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка (Марко Вовчок, I, 1955, 338); Громада якось не подумала, щоб опікуна до нас настановити. А ми були козачі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 173); Козача вдача гучно одкликалася в старому серці (Панас Мирний, I, 1949, 183).
2. КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до козак 1—3. Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Тарас Шевченко, I, 1951, 66); Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Марко Вовчок, I, 1955, 331); З-за гори доноситься гомін, ..чується маршова козацька пісня... (Панас Мирний, III, 1954, 202);
Належний козакові, козакам. Перед моїми очима ніби по Дніпрі заворушились козацькі чайки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 307); — А були колись і оці степи вільними степами. Колись і їх тільки козацькі коні топтали (Гнат Хоткевич, I, 1966, 96);
Який походить із козаків. Козацький рід;
Власт. козакові, козакам. [Василь:] Зосталося одно Запоріжжя, де ще живуть козацькі звичаї, де воля подає руку то одному безталаннику, то другому... (Панас Мирний, V, 1955, 113); [Дівчата:] Ти думав, як зодягся по-козацькому та пістоль за пояс, то уже й козак? Еге, наберись козацького хисту поперед! (Степан Васильченко, III, 1960, 18).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 210.
