Відмінності між версіями «Кимачисько»
(Створена сторінка: '''Кимачи́сько, -ка и кимачи́ще, -ща, '''''с. ''Ув. отъ '''кимак. ''' Категорія:Ки) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кимачи́сько, -ка и кимачи́ще, -ща, '''''с. ''Ув. отъ '''кимак. ''' | '''Кимачи́сько, -ка и кимачи́ще, -ща, '''''с. ''Ув. отъ '''кимак. ''' | ||
[[Категорія:Ки]] | [[Категорія:Ки]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | Кімаки — тюркський або монгольський кочовий народ, в ряді джерел описуються як імеки. Займали території східного та центрального Казахстану. | ||
| + | |||
| + | Л. М. Гумільов ототожнював кімаків з чумукунь (кит. 处木昆), потомками середньоазійських хуннів з об'єднання чуйських племен алти чуб. У VII ст. в Західно-тюркському каганаті чумукунь входили в союз племен дулу. При цьому тотожність чумукунь і кімаків не є загальновизнаною. | ||
| + | |||
| + | В кінці IX ст. в склад кімакської держави входило сім племінних груп: ішк, ланіказ, аджлад, айрум, баяндур, татар, кипчак. | ||
| + | |||
| + | Держава кімаків припинила своє існування в результаті «ланцюгової міграції» кочових племен в 30-х рр. XI ст., коли «кімаки втратили політичну гегемонію та опинились в залежності від кипчаків». Приблизно в той же час була записана генеалогічна легенда Гардізі. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кимаки1.jpeg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Ахинжанов С. М. Кыпчаки в истории средневекового Казахстана. — Алматы: Гылым, 1995. — С. 119. — 296 c. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет образотворчого мистецтва і дизайну]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет образотворчого мистецтва і дизайну]] | ||
Поточна версія на 13:31, 18 квітня 2024
Кимачи́сько, -ка и кимачи́ще, -ща, с. Ув. отъ кимак.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Кімаки — тюркський або монгольський кочовий народ, в ряді джерел описуються як імеки. Займали території східного та центрального Казахстану.
Л. М. Гумільов ототожнював кімаків з чумукунь (кит. 处木昆), потомками середньоазійських хуннів з об'єднання чуйських племен алти чуб. У VII ст. в Західно-тюркському каганаті чумукунь входили в союз племен дулу. При цьому тотожність чумукунь і кімаків не є загальновизнаною.
В кінці IX ст. в склад кімакської держави входило сім племінних груп: ішк, ланіказ, аджлад, айрум, баяндур, татар, кипчак.
Держава кімаків припинила своє існування в результаті «ланцюгової міграції» кочових племен в 30-х рр. XI ст., коли «кімаки втратили політичну гегемонію та опинились в залежності від кипчаків». Приблизно в той же час була записана генеалогічна легенда Гардізі.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Ахинжанов С. М. Кыпчаки в истории средневекового Казахстана. — Алматы: Гылым, 1995. — С. 119. — 296 c.
