Відмінності між версіями «Кизяк»
(Створена сторінка: '''Кизя́к, -ка, '''''м. ''= '''Кізяк. ''' Категорія:Ки) |
|||
| (не показано 3 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | КІЗЯК, рідко КИЗЯК, у, чол. | |
| − | [[Категорія: | + | |
| + | 1. Кал, послід тварин. Як умер старий [пан], та пішли шукати, аж там замість грошей в одному кутку цегла, у другому — череп'я, а в третьому — кінські кізяки (Панас Мирний, IV, 1955, 26); Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк, а може, й сам ведмідь (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 65). | ||
| + | |||
| + | 2. перев. мн. Висушені у вигляді цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовуються в степових районах України як паливо, а іноді й у будівництві. — Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра, може, сидітиме рядом зі мною, за одним столом... (Панас Мирний, II, 1954, 263); Нехай Маруся прийде, то й витопить.. кізяком (Грицько Григоренко. Вибр., 1959, 29); Ввійшла Кумиш з чувалом кизяків, розгребла попіл у вогнищі і хотіла вже опустити за собою запону (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 16). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:77935261.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 16:21, 17 листопада 2016
КІЗЯК, рідко КИЗЯК, у, чол.
1. Кал, послід тварин. Як умер старий [пан], та пішли шукати, аж там замість грошей в одному кутку цегла, у другому — череп'я, а в третьому — кінські кізяки (Панас Мирний, IV, 1955, 26); Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк, а може, й сам ведмідь (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 65).
2. перев. мн. Висушені у вигляді цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовуються в степових районах України як паливо, а іноді й у будівництві. — Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра, може, сидітиме рядом зі мною, за одним столом... (Панас Мирний, II, 1954, 263); Нехай Маруся прийде, то й витопить.. кізяком (Грицько Григоренко. Вибр., 1959, 29); Ввійшла Кумиш з чувалом кизяків, розгребла попіл у вогнищі і хотіла вже опустити за собою запону (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 16).
Ілюстрації
|
