Відмінності між версіями «Квічати»

Поточна версія на 15:19, 17 листопада 2016

Квічати, -чу, -чиш, гл. Визжать. Свиня квічить, а в пліт лізе. Ном. № 2740.

Сучасні словники

кричать, издавая визг, визгливые звуки ◆ Откуда ни возьмись огромная датская собака, выше его ростом, прямо к нему; начала около него ластиться, визжать от радости, махать хвостом, обнюхала куски мяса, но не осмелилась схватить их. И. И. Лажечников, «Ледяной дом», 1835 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ Какими-то волнами ходила по нем злость, и, когда подступала к горлу, он чувствовал потребность бить, колотить, визжать и кусаться. Н. Г. Гарин-Михайловский, «Гимназисты», 1895 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ Девочки визжали ― не потому, что им было страшно, а потому, что так уж полагается ― визжать, если речь идет о какой-то там чертовщине. Л. Р. Кабо, «Повесть о Борисе Беклешове»,

КРИЧАТИ, чу, чиш, недок. 1. неперех. Видавати крик; волати, галасувати, репетувати. У балці стало щось кричать (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Вічно товчуться [у заїзді] оті створіння [люди], кричать, метушаться і смітять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223); Вороги металися в паніці серед соняшників.., кричали, вили (Олександр Довженко, I, 1958, 131); * Образно. Все кричало в ній протестом, і жалем, і розпачем (Олесь Гончар, II, 1959, 195);

Голосно плакати, ридати, голосити. Жінки, порозпускавши коси, Розхристані і без свиток, ..По мертвих жалібно кричали (Іван Котляревський, I, 1952, 273); Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний, I, 1954, 94); І раптом крик: чиїсь діти кричать (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17); Видавати пронизливі звуки (про тварин, птахів). Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють (Тарас Шевченко, I, 1951, 36); Цілими днями люди й худоба ковтають гарячу степову порохняву. Кричать верблюди. Натужно ревуть непоєні воли (Олесь Гончар, II, 1959, 110);

перен. Гучно, пронизливо густи, свистіти (про гудок, сирену тощо). Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 156); Вона [сирена] кричала методично, важким ревом пробиваючи пелену туману (Юрій Яновський, II, 1958, 50).

♦ Криком кричати див. крик; Кричати в одну душу — настирливо, безперервно, сильно кричати. Кричить в одну душу (Номис, 1864, № 3460); Кричати на все горло (на весь рот і т. ін.); Кричати на всю хату (вулицю і т. ін.); Кричати [наче, як, мов і т. ін.] на живіт (на печінки, на пуп і т. ін.); Кричати не своїм голосом — дуже голосно, надривно кричати; горлати, репетувати. Слуг кличуть патріархально: одчинять вікна або двері й на все горло кричать: — Владек! Касюі Марино! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Та спорять, та кричать на усю хату (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); Деякі діти кричали на весь рот (Панас Мирний, IV, 1955, 195); Кричить наче на печінки (Номис, 1864, № 3455); У Йвана та Петра дві хати запалали, А Йван з Петром сами себе не рятували; А тілько.. кричали на живіт (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 176); Кричить як на пуп (Номис, 1864, № 3456); Без шапки біг за Юрішком нещасливий батько, мати кричала не своїм голосом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 191).

2. перех. Дуже голосно щось говорити, вигукувати, співати. Кричали друзі незнайомі Слова вітання в темноту (Максим Рильський, II, 1960, 310); На білому снігу зачорніли постаті бійців, вони бігли і кричали «ура»... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); Сьогодні парубки.. не кричать своїх пісень на вигоні, бо будень (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 188). ♦ Кричати [на] пробі див. пробі; На ґвалт кричати див. ґвалт; Хоч кричи пробі див. пробі.

3. неперех. Дуже голосно звертатися до кого-небудь із закликом, попередженням тощо. А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!» (Тарас Шевченко, I, 1963, 117); [Слуга (кричить до народу):] Гей, слухайте, вона нас проклинає! (Леся Українка, II, 1951, 128); Шестеро уланів налетіли на Остапа. — Остапе, Остапе, не давайся! — кричав Тарас, врубуючись в гущу ляхів (Олександр Довженко, I, 1958, 264).

4. неперех., на кого і без додатка. Із криком лаяти кого-небудь; сваритися. Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 393); Наум сердиться, кричить на жінку, що йому не помага (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); — Та чого ж ви, дідусю, злякались? Я ж на вас не кричав, не грозив (Іван Франко, XIII, 1954, 135); — Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? — Не кричи. Ти не в лісі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68).

5. неперех., про кого — що, а також із спол. що, перен. Настирливо й набридливо говорити, писати, повідомляти про кого-, що-небудь. Кричите, Що бог создав [створив] вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 331); Це був він, Марко Баніт, про якого по всьому місту кричали барвисті афіші (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 65); Найбільший в Європі канал, в газетах про нього кричимо, і така неувага до ..людей... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 81). 6. неперех., перен. Виразно виділятися на загальному тлі, впадати в око. Я.. не дбав.., щоб вона [ідеологія] у мене кричала з творів, вважаючи це за нехудожній.. спосіб пропаганди (Степан Васильченко, IV, 1960, 53);

// Приваблювати, спокушати покуштувати. Матрос, подивився на.. вітрину, звідки кричали смачні пиріжки, ковбаси та інші принадні речі (Іван Микитенко, II, 1957, 242); // Виразно свідчити про щось. Твоя ноша [одяг] кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); Вся моя поведінка кричала про безумне захоплення ним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 311).

Див. також

https://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B6%D0%B0%D1%82%D1%8C https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF_%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D1%8E_%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0,_%D0%B0%D0%BB%D0%B5_%D0%BC%D1%83%D1%88%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B8

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 353.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/krychaty