Відмінності між версіями «Кваплятися»
(Створена сторінка: '''Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, '''''гл. ''Спѣшить торопиться. ''Квапляєтьсяхапається, як попів...) |
|||
| (не показані 8 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, '''''гл. ''Спѣшить торопиться. ''Квапляєтьсяхапається, як попівна заміж. ''Гатц. 337. Ном. № 4833. | '''Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, '''''гл. ''Спѣшить торопиться. ''Квапляєтьсяхапається, як попівна заміж. ''Гатц. 337. Ном. № 4833. | ||
[[Категорія:Кв]] | [[Категорія:Кв]] | ||
| + | 1. Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися; протилежне гаятися. Не квапся поперед батька в пекло (Словник Грінченка); — Не надто квапся, не надто й гайся (Іван Франко, III, 1950, 30); Прощалися поспіхом, де як доводилось, нашвидку й рушали, кваплячись, неначе навздогін за долею (Олександр Довженко, I, 1958, 356); | ||
| + | // з інфін. Мати бажання, прагнути щось робити. — А я собі думаю: дай трохи пожартую з паном, щоб не дуже квапився куматись з людьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 124). | ||
| + | |||
| + | 2. на кого—що. Мати бажання до чого-небудь; спокушатися ким-, чим-небудь; зазіхати на когось, щось. Уставши, не дуже на тую дулівку квапився [сотник], бо ще нове лихо зовсім його скрутило (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 152); Хіба мало, та й яких женихів на неї квапилось? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 257). | ||
| + | https://sum.in.ua/s/Kvapytysja | ||
Поточна версія на 16:11, 29 березня 2024
Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Спѣшить торопиться. Квапляєтьсяхапається, як попівна заміж. Гатц. 337. Ном. № 4833. 1. Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися; протилежне гаятися. Не квапся поперед батька в пекло (Словник Грінченка); — Не надто квапся, не надто й гайся (Іван Франко, III, 1950, 30); Прощалися поспіхом, де як доводилось, нашвидку й рушали, кваплячись, неначе навздогін за долею (Олександр Довженко, I, 1958, 356); // з інфін. Мати бажання, прагнути щось робити. — А я собі думаю: дай трохи пожартую з паном, щоб не дуже квапився куматись з людьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 124).
2. на кого—що. Мати бажання до чого-небудь; спокушатися ким-, чим-небудь; зазіхати на когось, щось. Уставши, не дуже на тую дулівку квапився [сотник], бо ще нове лихо зовсім його скрутило (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 152); Хіба мало, та й яких женихів на неї квапилось? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 257). https://sum.in.ua/s/Kvapytysja
