Відмінності між версіями «Кандиба»
(Створена сторінка: '''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у яр...) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. ''Харьк. у. Слов. Д. Эварн. | '''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. ''Харьк. у. Слов. Д. Эварн. | ||
[[Категорія:Ка]] | [[Категорія:Ка]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> | ||
+ | '''Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.'''<br /> | ||
+ | |||
+ | кандиба | ||
+ | -и, ж. | ||
+ | Слабка конячина, шкапа. | ||
+ | Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича. | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:K2k2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:К2к2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:К3к3.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:K1.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | Чари ночі<br /> | ||
+ | |||
+ | Олесь Олександр(Кандиба)<br /> | ||
+ | |||
+ | Сміються, плачуть солов'ї<br /> | ||
+ | |||
+ | І б'ють піснями в груди:<br /> | ||
+ | |||
+ | "Цілуй, цілуй, цілуй її, —<br /> | ||
+ | |||
+ | Знов молодість не буде!<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Ти не дивись, що буде там,<br /> | ||
+ | |||
+ | Чи забуття, чи зрада:<br /> | ||
+ | |||
+ | Весна іде назустріч вам,<br /> | ||
+ | |||
+ | Весна в сей час вам рада.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | На мент єдиний залиши<br /> | ||
+ | |||
+ | Свій сум, думки і горе —<br /> | ||
+ | |||
+ | І струмінь власної душі<br /> | ||
+ | |||
+ | Улий в шумляче море.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Лови летючу мить життя!<br /> | ||
+ | |||
+ | Чаруйсь, хмелій, впивайся<br /> | ||
+ | |||
+ | І серед мрій і забуття<br /> | ||
+ | |||
+ | В розкошах закохайся.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Поглянь, уся земля тремтить<br /> | ||
+ | |||
+ | В палких обіймах ночі,<br /> | ||
+ | |||
+ | Лист квітці рвійно шелестить,<br /> | ||
+ | |||
+ | Траві струмок воркоче.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Відбились зорі у воді,<br /> | ||
+ | |||
+ | Летять до хмар тумани...<br /> | ||
+ | |||
+ | Тут ллються пахощі густі,<br /> | ||
+ | |||
+ | Там гнуться верби п'яні.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Як іскра ще в тобі горить<br /> | ||
+ | |||
+ | І згаснути не вспіла, —<br /> | ||
+ | |||
+ | Гори! Життя — єдина мить,<br /> | ||
+ | |||
+ | Для смерті ж — вічність ціла.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Чому ж стоїш без руху ти,<br /> | ||
+ | |||
+ | Коли ввесь світ співає?<br /> | ||
+ | |||
+ | Налагодь струни золоті:<br /> | ||
+ | |||
+ | Бенкет весна справляє.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | І сміло йди під дзвін чарок<br /> | ||
+ | |||
+ | З вогнем, з піснями в гості<br /> | ||
+ | |||
+ | На свято радісне квіток,<br /> | ||
+ | |||
+ | Кохання, снів і млості.<br /> | ||
+ | |||
+ | Загине все без вороття:<br /> | ||
+ | |||
+ | Що візьме час, що люди,<br /> | ||
+ | |||
+ | Погасне в серці багаття,<br /> | ||
+ | |||
+ | І захолонуть груди.<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | І схочеш ти вернуть собі,<br /> | ||
+ | |||
+ | Як Фауст, дні минулі...<br /> | ||
+ | |||
+ | Та знай: над нас — боги скупі,<br /> | ||
+ | |||
+ | Над нас — глухі й нечулі..."<br /> | ||
+ | |||
+ | . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | ||
+ | . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | ||
+ | |||
+ | Сміються, плачуть солов'ї<br /> | ||
+ | |||
+ | І б'ють піснями в груди:<br /> | ||
+ | |||
+ | "Цілуй, цілуй, цілуй її —<br /> | ||
+ | |||
+ | Знов молодість не буде!"<br /> | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=848 | ||
+ | http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B0 | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 19:46, 14 листопада 2018
Канди́ба, -би, ж. Плохая лошадь, кляча. Желех. Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
кандиба -и, ж. Слабка конячина, шкапа. Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Медіа
Цікаві факти
Чари ночі
Олесь Олександр(Кандиба)
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"
Джерела та література
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=848 http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B0