Відмінності між версіями «Самопихом»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Проблематика.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Поточна версія на 22:56, 29 листопада 2018
Самопи́хом, на-самопих, нар. Безъ приглашен я, нахально, насильно, самоуправно. Г. Барв. 505. Мнж. 192. Лізуть у хату самопихом. Зміев. у. Як я до їх піду насамопих. Черн. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках http://ukrlit.org/slovnyk/самопихом САМОПИ́ХОМ, присл., діал. Нахабно; самовільно. Лізуть у хату самопихом (Сл. Гр.); І сорочки ж у нього нема, а він піде, з скрині самопихом батькову візьме та й носить (Барв., Опов.., 1902, 505).
Ілюстрації
МедіаДив. такожДжерела та літератураСловник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 42. Зовнішні посилання[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]] |
