Відмінності між версіями «Хвалько»
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Хвалько2.jpg|міні]] | ||
'''Хвалько, -ка, '''''м. ''Хвастунъ. ''Поки хвалько нахвалиться, чванько начваниться, будько набудеться, а батько наб’ється. ''Ном. № 5680. | '''Хвалько, -ка, '''''м. ''Хвастунъ. ''Поки хвалько нахвалиться, чванько начваниться, будько набудеться, а батько наб’ється. ''Ном. № 5680. | ||
| + | |||
| + | Хвалько - Той, хто любить хвалити себе, хизуватися, хвастати чим-небудь; хвастун. | ||
[[Категорія:Хв]] | [[Категорія:Хв]] | ||
| Рядок 5: | Рядок 8: | ||
'''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33.''' | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33.''' | ||
ХВАЛЬКО́, а, чол., розм. Хвалькувата людина; хвастун. Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 171); Який той Матій дурний — а хвалько!.. (Іван Франко, I, 1955, 118); [1-й парубок:] Хвалився мені один товариш, що ніби покохала його дівчина, та ще й неабияка, а баришня, ну тільки мені здається, що він великий хвалько та ще й брехун!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 442); [Часник:] У нього завжди була одна порча і зараз є: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 284); Каринський подумав, що перед ним неабиякий хвалько. Спитав не без іронії: — Ви такі певні цього? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 70). | ХВАЛЬКО́, а, чол., розм. Хвалькувата людина; хвастун. Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 171); Який той Матій дурний — а хвалько!.. (Іван Франко, I, 1955, 118); [1-й парубок:] Хвалився мені один товариш, що ніби покохала його дівчина, та ще й неабияка, а баришня, ну тільки мені здається, що він великий хвалько та ще й брехун!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 442); [Часник:] У нього завжди була одна порча і зараз є: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 284); Каринський подумав, що перед ним неабиякий хвалько. Спитав не без іронії: — Ви такі певні цього? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 70). | ||
| + | |||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде); Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко); [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий); Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, Задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко); І в великому натхненні Хоче ділом доказати [Атта Троль], Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Леся Українка). | ||
| + | |||
| + | ==Відмінювання== | ||
| + | '''Називний''' хвалько | ||
| + | |||
| + | '''Родовий''' хвалька | ||
| + | |||
| + | '''Давальний''' хвалькові, хвальку | ||
| + | |||
| + | '''Знахідний''' хвалька | ||
| + | |||
| + | '''Орудний''' хвальком | ||
| + | |||
| + | '''Місцевий''' на/у хвалькові, хвальку | ||
| + | |||
| + | '''Кличний''' хвальку | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Поточна версія на 23:14, 1 жовтня 2021
Хвалько, -ка, м. Хвастунъ. Поки хвалько нахвалиться, чванько начваниться, будько набудеться, а батько наб’ється. Ном. № 5680.
Хвалько - Той, хто любить хвалити себе, хизуватися, хвастати чим-небудь; хвастун.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33. ХВАЛЬКО́, а, чол., розм. Хвалькувата людина; хвастун. Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 171); Який той Матій дурний — а хвалько!.. (Іван Франко, I, 1955, 118); [1-й парубок:] Хвалився мені один товариш, що ніби покохала його дівчина, та ще й неабияка, а баришня, ну тільки мені здається, що він великий хвалько та ще й брехун!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 442); [Часник:] У нього завжди була одна порча і зараз є: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 284); Каринський подумав, що перед ним неабиякий хвалько. Спитав не без іронії: — Ви такі певні цього? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 70).
Синоніми
ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде); Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко); [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий); Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, Задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко); І в великому натхненні Хоче ділом доказати [Атта Троль], Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Леся Українка).
Відмінювання
Називний хвалько
Родовий хвалька
Давальний хвалькові, хвальку
Знахідний хвалька
Орудний хвальком
Місцевий на/у хвалькові, хвальку
Кличний хвальку
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33.
Джерела та література
https://www.youtube.com/watch?v=shXxvBEqZX4
