Відмінності між версіями «Наїзжий»
(→Зовнішні посилання) |
(→Див. також) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
Гумене, ну мене! Бо я подорожня! (Укр. пр., 1963, 128); | Гумене, ну мене! Бо я подорожня! (Укр. пр., 1963, 128); | ||
| + | |||
Гумене, гумене, я приїжджа! (Укр. пр., 1963, 128). | Гумене, гумене, я приїжджа! (Укр. пр., 1963, 128). | ||
| Рядок 33: | Рядок 34: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 21:36, 22 листопада 2018
Наї́зжий, -а, -е. Пріѣзжій, заѣзжій. Дав приказ, щоб наїзжі купці йшли її одчитувати. Рудч. Ск. II. 29.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Т.с., що і приїзджий, е. Який приїхав звідкись.
На просторому майдані, біля мурованого костьолу, стояли курені на три тисячі кварцяного війська та офіцини.. задля дворової челяді і приїжджої шляхти (Олекса Стороженко, I, 1957, 367); В Росії після Жовтневої революції селяни, повиганявши поміщиків з маєтків, самі вже порядкували на землі.. Але есерівські газети писали інше. І про це ж говорили приїжджі «оратори» з повіту (Андрій Головко, II, 1957, 431); // у знач. ім. приїжджий, джого, чол.; приїжджа, джої, жін. Людина, яка приїхала звідкись. На острові пусто, приїжджих нема (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 404); — Я вже всіх приїжджих питатиму, може хто бачив її маму (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 81); Того ж вечора приїжджа з'явилася в монастирській церкві (Іван Микитенко, II, 1957, 270); Їй хотілося зав'язати розмову в приїжджою, але Варвара не озвалася (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 18). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 622.)
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Синоніми НЕТУТЕ́ШНІЙ (який не народився, не живе або не жив раніше в цій місцевості), ЧУЖИ́Й, СТОРО́НСЬКИЙрозм.; ПРИ́ЙШЛИЙ, ЗА́ЙШЛИЙ, ЗАХО́ЖИЙрозм. (який прийшов, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИЇ́ЖДЖИЙ, ЗАЇ́ЖДЖИЙ, НАЇ́ЖДЖИЙрозм. (який приїхав, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИБУ́ЛИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙрозм. (який прибув звідкись). - Я нетутешня, - тихо озвалася дівчина. - Мене прислали сюди викладати музику та співи... (Григір Тютюнник); Того ж таки вечора йшло через село дванадцять чужих парубків (Панас Мирний); До Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди чи й так собі - прийшлі люди (Григорій Тютюнник); Вони розмовляли про щось своє, хутірське, яке їм було діло до приблудного парубка, що приїхав руйнувати їхні хати? (Григорій Тютюнник). - Пор. сторо́ннй.
Прислів'я
Гумене, ну мене! Бо я подорожня! (Укр. пр., 1963, 128);
Гумене, гумене, я приїжджа! (Укр. пр., 1963, 128).
З історії
«Наїзжий знімав хрести з верхів церкви в с. Жубровичі» (Зап. 12.07.1997 р. в с. Жубровичі Олевського р-ну Житомирської обл. від Горшиняк Юлії Василівни, 1913 р. народж.).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах.
