Відмінності між версіями «Тесть»

Поточна версія на 16:10, 18 листопада 2018

Тесть, -тя, м. Тесть. Тесть любить честь, а зять любить взять. Шейк. Ум. Тестенько, те́стечок, тестонько. Гол. IV. 220.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТЕСТЬ, я, чол. Батько дружини. Сердитий каявсь [Латин] од душі, Що тестем не зробивсь Енею (Іван Котляревський, I, 1952, 278); Тесть поставив йому клуню, дав за Гапкою пару волів і корову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Безбородько, дізнавшись про захворювання свого майбутнього тестя, дуже стурбувався цією вісткою (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 311).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. А

тесть (зменшено-пестливі та іронічні — те́стенько, те́стечок, те́стонько; грубо-пестливе — тестю́ра) — батько дружини; народна афористика відбиває непрості стосунки тестя і зятя; з одного боку, кажуть: «Бійся тестя багатого, як чорта рогатого», з другого, — «Багатий тесть — зятю честь»; пов’язано було з виконанням тестем шлюбних зобов’язань перед зятем, бо казали: «Тесть любить честь, а зять любить взять», застерігаючи: «Тесть не повинен втратити честь». Сердитий [Латин] каявсь од душі, Що тестем не зробивсь Енею (І. Котляревський); Тесть поставив йому клуню, дав за Гапкою пару волів і корову (І. Нечуй-Левицький).

Словопедія

тесть -я, ч. Батько дружини.

Wikipedia

Тесть — родич, батько дружини, з'являється в результаті укладення шлюбу.

Українське тесть походить від прасл. *tьstь, що пов'язується з *teta, лит. tetà («тітка»); деякі дослідники (О. М. Трубачов) зіставляють його з грец. τέκω, пра-і.е. *tek- («народжую»).

Ілюстрації

Медіа

Іншими мовами

Glosbe

ENGLISH

father-in-law ['fɑːðə(r)ɪnlɔː]

one's spouse's father

father of wife

Glosbe

DEUTSCH

Schwiegervater

Der Vater von jemandes Ehepartner.

Glosbe

ESPANOL

Suegro ['sweɣro,]

Glosbe

CHINESE

公公 [gōng gōng]

嫜 [zhāng]

岳父 [yuè fù]

Див. також

ХТО КОМУ ШУРИН, СВОЯК І НЕВІСТКА

Wikipedia

Цікаві факти

Українська родина – хто кому кум, сват, стрийко

Дерево роду, з якого ти роду-племені, хто твої предки, чий ти чин чи донька – так зазвичай розпитували того, із ким хотіли породичатися або кого хотіли визнати за свого родича. Так було завжди і так є дотепер. Усі відомі роди вели своє генеалогічне дерево, у якому ретельно документували походження, рід занять, хто кому ким доводився, звідки походить прізвище, з яких теренів предки завітали. У давній українській традиції це було справою не лише священною, але й потрібною. Традиційна повна сім’я складається із батька, матері та їхніх дітей. Родину вважають неповною, коли у ній немає дітей. У деяких регіонах України є інші назви для батьків – неньо і неня.

Між іншим, слово „мама” універсальне для багатьох народів і нагадує перший лепет дитини, котра, лежачи у колисці, просить їсти. Щодо дітей, то їх, звісно, стосовно тата й мами називають сином або донькою. (Між собою вони – брат і сестра). Це – у тім випадку, коли діти рідні. А трапляється й таке, що дітей виховує нерідний батько – тобто вітчим або нерідна мати – інакше кажучи мачуха. Для таких батьків нерідний син називається пасерб (пасинок), а нерідна донька – пасербиця (падчерка). Якщо у жінки, яка втратила свого чоловіка є син, і вона, будучи вдовою, вирішила одружитися із старшим чоловіком, який, будучи удівцем, має рідну доньку, то діти між собою будуть зведеними братом і сестрою. Кожне новонароджене малятко слід охрестити, і для цього дука – багатий господар бере для немовлятка хресних батьків.

Ця традиція походить ще з тих часів, коли на Русь нападали татари, і ніхто не давав гарантії, що батьки, захищаючи свою землю і родину, залишаться живими. Тому в разі втрати рідних батьків їх заміняли хресні, беручи на виховання своїх похресників та виховуючи, як рідних. Хресними батьками можуть бути і родичі, і знайомі. У гуцулів на хресних кажуть нанашко (хресний тато) і нанашка (хресна мати). Якщо гуцульський газда був багатий, то брав для дитини не одну, а декілька пар хресних, аби дитина була люблена і пещена. Для батьків немовляти хресні батьки є кумами – автоматично стають родичами і приходять до своїх похресників на іменини або великі свята. Похресники ж своєю чергою, також вітають своїх названих батьків у великі свята.

Авжеж, батьки, перш ніж стати батьками, також були маленькими, і в них були свої батьки. Для онуків, вони називаються баба й дідо (можна пестливо бабця й дідусь). У кожного із нас дідусів та бабусь є по два – з боку матері та з боку батька. От коли ваші батьки одружувались, то батьки тата й батьки мами відтоді стали між собою сватами – тобто, посватали дітей.

Якщо ж тато погодився жити із дружиною в хаті її батьків, то для них він – зять, а якщо дружина погодилась жити у хаті із батьками свого чоловіка, то для них вона – невістка. Цікаво, що слово „невістка” первісно означало людину, яка невідомо що і хто, „нєвєсть что”, а згодом стало означати синову дружину, яка живе у домі його батьків. Саме цьому слову завдячує своєю назвою й Невицький замок у Закарпатті, у якому в часи середньовіччя переховували багатих невісток, що не хотіли одружуватись без кохання. Первісно замок називався „Невістським”, і лише згодом став Невицьким. Як же ж називати невістці маму свого чоловіка? В Україні найчастіше її кличуть також мамою, як і рідну неньку, однак офіційно статус у чоловікової мами – свекруха, а в її чоловіка – свекор.

Якщо ж зять задумав звернутися до матері своєї дружини, то йому варто звертатись до неї, як і до рідної неньки – „мамо”, але офіційно мати дружини є для нього тещею, а її чоловік (дружини батько) – тестем.