Відмінності між версіями «Гончий»
(→Ілюстрації) |
(→Див. також) |
||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|7JBAvA_2748}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/ghonchyj Словник української мови] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 19:32, 15 листопада 2018
Гончий, -а, -е. О собакахъ: гончій. Употребляется какъ существительное: гонча. Левч. 151.
Зміст
Сучасні словники
1. мисл. Який швидко бігає, привчений шати звіра (про породу собак). Нурла виступав з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); // у знач. ім. гончий, чого, чол.; гонча, чої, жін. Собака цієї породи. Троянці в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі (Іван Котляревський, I, 1952, 181); — Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (Олекса Стороженко, I, 1957, 290).
2. перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач.) за ким-, чим-небудь. За обома джентльменами розіслано гончі листи (Іван Франко, VII, 1951, 441); Я рвонулась перед себе, але мене скоро завернули гончі поліцаї (Ірина Вільде, Пов. і опов.. 1949, 35).
Ілюстрації
|
|
|
|
