Відмінності між версіями «Четверо»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Зовнішні посилання)
 
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника)
Рядок 56: Рядок 56:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|iGRqf3VGDE4}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
Рядок 69: Рядок 70:
  
 
[http://slovopedia.org.ua/49/53415/362283.html Фразеологічний словник української мови]
 
[http://slovopedia.org.ua/49/53415/362283.html Фразеологічний словник української мови]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Журналістики]]
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 11:24, 28 листопада 2018

Четверо, числ. Четверо. Четверо яблучок котяться. Ном. Заг. № 463. У неї вже четверо дітей. Харьк.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

[1]ЧЕ́ТВЕРО, чотирьох, числ., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині).

Він однією рукою четверо коней, запряжених у ридван, на задні ноги осаджує (Панас Мирний, IV, 1955, 336);

У тому селі жив один чоловік та мав четверо дітей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 52);

Чотири пароконки з дзвониками на дугах, з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу, летячи прямо повз кулемет на площу (Олександр Довженко, I, 1958, 153);

На чудній тачанці сиділо четверо. Попереду — бородань та безвусий, біля кулемета — довговусий дядько й молодий тендітний червоноармієць (Юрій Яновський, II, 1958, 240).

  • По четверо, у знач. присл. — по чотири особи.

Марширували по двоє, по четверо, по вісім чоловік у шерензі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 107).

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

ЧЕТВЕРО

Розкажіть, будь ласка, докладніше про вживання збірного числівника четверо. Як й інші числівники цього типу (двоє, троє, семеро, дев’ятеро...), він поєднується зі словами-найменуваннями осіб чоловічої статі (четверо студентів, четверо водіїв), з іменниками середнього роду, які є назвами істот і предметів (четверо хлоп’ят, четверо телят, четверо відер), з лексемами, що позначають парні речі й виступають лише у формі множини (четверо ножиць, четверо саней), з іменниками вівці, гуси, кури, коні та іншими, котрі мають відтінок збірності (четверо овець, четверо курей), з особовими займенниками ми, ви, вони (нас четверо, вас четверо, їх четверо). Четверо, як і подібні до нього числівники, не сполучається з назвами осіб жіночої статі (сестра, танцівниця), а також з іменниками чоловічого та жіночого роду, якщо вони називають предмети (завод, університет, школа, їдальня). У таких випадках використовують числівник чотири: чотири сестри, чотири танцівниці, чотири університети, а не четверо сестер, четверо танцівниць, четверо університетів.

Літературне слововживання

ЧЕТВЕРО чотирьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: братів, велетнів, вершників, командирів, коней, півників, робітників, синів, вікон, гнізд, коліс, яєчок, дітей, очей, саней, штанів; на возі сиділо четверо; нас було четверо. Пор. двоє.

Фразеологічний словник української мови

у (всі свої́) чоти́ри о́ка; в че́тверо оче́й, зі сл. диви́тися, сте́жити і т. ін.

1. Дуже пильно, уважно; постійно, невідступно.

Тепер уже для Марусі ясно було, що треба.. тікати. Але й Марусякові се було ясно, і він стежив за своєю попадею в чотири ока (Г. Хоткевич);

За роботою він стежив у всі свої чотири ока: коли в кого траплялась помилка чи затримка, він одразу підходив… (Ю. Шовкопляс).

2. Удвох, обоє.

Коли хтось бере в руки макітру чи горщика (на базарі), то чоловік із жінкою затихають, в четверо очей дивляться на покупця та свій товар у його руках (Є. Гуцало).

Ілюстрації

Четверо.jpg Четверо2.jpg Четверо3.jpg Четверо4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Літературне слововживання

Фразеологічний словник української мови