Відмінності між версіями «Зникати»
(Створена сторінка: '''Зника́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''зник(ну)ти, -ну, -неш, '''''гл. ''Исчезать, исчезнуть, пропадать,...) |
|||
(не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | ==Сучасні словники== | |
− | [[Категорія: | + | ЗНИКАТИ і рідше ІЗНИКАТИ, аю, аєш, недок., ЗНИКНУТИ і рідше ІЗНИКНУТИ і розм. ЗНИКТИ і рідше ІЗНИКТИ, кну, кнеш; мин. ч. зникнув, рідше ізникнув і зник, рідше ізник, ла, ло; док. |
+ | 1. Переставати існувати, бути в наявності. Горіли городи, зникали цілі села (Леся Українка, I, 1951, 279); О, прийде запевне той день, Що гніт і неволя, і кров — Все зникне навіки, й тоді Подужа святая любов (Борис Грінченко, I, 1963, 87); При комунізмі не буде класів, зникнуть соціально-економічні і культурно-побутові відмінності між містом і селом (Програма КПРС, 1961, 55); | ||
+ | // Розріджуючись, розсіюватися, розходитися (про імлу, туман, дим і т. ін.). Сиза імла зникала; зіходило сонечко (Марко Вовчок, I, 1955, 295); Туман під лісом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, бліднути й зникати (Борис Грінченко, II, 1963, 438); Клубочок диму, вдарений вітром, відразу ж зник (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74); | ||
+ | // Минати, кінчатися (про час). День зникав. Над лисими горбами Хортиці ще полум'яніли, повільно згасаючи, червоні язики далекої пожежі (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 267); Я іду і думаю: як швидко, непомітно зникли десять літ! (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 62); | ||
+ | // Забуватися (про думки, здогади, слова і т. ін.). Недобрі здогади, що по дорозі на Кінську вулицю проймали Нелю, ..почали поволі зникати (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 362); Неначе потьмарилося все в голові, зникли всі німецькі слова — Тамара ніяк не може пригадати, як називається рахівниця (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 66); | ||
+ | // Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини). Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала (Андрій Головко, II, 1957, 512); В смерк радість потихеньку зникала (Юрій Смолич, II, 1958, 13); Він скинув окуляри.. І дивно — разом з окулярами зникла з обличчя суворість (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 101); Клацнули затвори, і разом з цим звуком Сергій відчув, як зникло хвилювання (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34); Пекучий біль ізник (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 140); | ||
+ | // Вмирати, гинути. Бути пораненим, оглушеним, скаліченим — це він уявляв собі, бо вже цього скуштував, а зникнути зовсім, не існувати — цього, був певний, статися не могло (Олесь Гончар, III, 1959, 151); Вмер наш Івушка-пічник, Тихо жив і тихо зник... (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 140). | ||
+ | ♦ Зникати (зникнути) з свідомості (пам'яті і т. ін.) — забуватися цілком, повністю. Написане зникає з моєї свідомості завдяки певного роду розумової економії (Василь Еллан, II, 1958, 190); — Про що ми розмовляли? Здається, про дружбу.. І про чистоту. Потім прогулянка перед кіно. Далі все зникає з пам'яті (Юрій Яновський, II, 1958, 75); Зникати (зникнути) з (із, зо) світу див. світ; Як (мов) мильна банька зникнути див. банька | ||
+ | 2. Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ховаючись десь, серед чогось, ставати невидимим, непомітним. Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 352); Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (Олександр Довженко, I, 1958, 151); Море прощально змахнуло блакитно-сірим крилом, зникло за степовим простором (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 152); Пташки знялися високо-високо і зникли за хмарами (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 228); | ||
+ | // Поглинаючись чим-небудь або змішуючись із чимось, ставати нечутним, невиразним (перев. про звуки). В вулицях, в деревах — плетиві густому — зникає гомін (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 344); Крик знеможений чаїний Зникне в клекоті орлів (Максим Рильський, I, 1960, 300). | ||
+ | ♦ Зникати (зникнути) з очей див. око. | ||
+ | 3. також звідки. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись. Панна передає лист дівчинці, та швидко зникає (Степан Васильченко, III, 1960, 353); Часом уночі Зникав кудись, зігнувшись, Валентин (Максим Рильський, Мости, 1948, 104); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 50); Навіть не попрощавшись з розгубленою Ніною Олександрівною, Ходжаєв зник з лікарняного подвір'я (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 244); Вони підійшли до заводу, Мишко десь ізник (Іван Микитенко, II, 1957, 95). | ||
+ | ♦ Зникнути з горизонту див. горизонт. | ||
+ | 4. Губитися, пропадати невідомо куди. У моєї господині та й сталася шкода: десь поросята зникають (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243); Бицик з торжеством подав хлопцям лист. Це був той самий лист, який зник укупі з картузом діда Галактіона (Олесь Донченко, VI, 1957, 59). | ||
+ | ♦ Зникнути без вісті див. вість. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Файл:Зникати.jpg|міні]] | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 663. | ||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | http://sum.in.ua/ | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2016 року]] |
Поточна версія на 15:12, 17 листопада 2016
Сучасні словники
ЗНИКАТИ і рідше ІЗНИКАТИ, аю, аєш, недок., ЗНИКНУТИ і рідше ІЗНИКНУТИ і розм. ЗНИКТИ і рідше ІЗНИКТИ, кну, кнеш; мин. ч. зникнув, рідше ізникнув і зник, рідше ізник, ла, ло; док. 1. Переставати існувати, бути в наявності. Горіли городи, зникали цілі села (Леся Українка, I, 1951, 279); О, прийде запевне той день, Що гніт і неволя, і кров — Все зникне навіки, й тоді Подужа святая любов (Борис Грінченко, I, 1963, 87); При комунізмі не буде класів, зникнуть соціально-економічні і культурно-побутові відмінності між містом і селом (Програма КПРС, 1961, 55); // Розріджуючись, розсіюватися, розходитися (про імлу, туман, дим і т. ін.). Сиза імла зникала; зіходило сонечко (Марко Вовчок, I, 1955, 295); Туман під лісом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, бліднути й зникати (Борис Грінченко, II, 1963, 438); Клубочок диму, вдарений вітром, відразу ж зник (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74); // Минати, кінчатися (про час). День зникав. Над лисими горбами Хортиці ще полум'яніли, повільно згасаючи, червоні язики далекої пожежі (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 267); Я іду і думаю: як швидко, непомітно зникли десять літ! (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 62); // Забуватися (про думки, здогади, слова і т. ін.). Недобрі здогади, що по дорозі на Кінську вулицю проймали Нелю, ..почали поволі зникати (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 362); Неначе потьмарилося все в голові, зникли всі німецькі слова — Тамара ніяк не може пригадати, як називається рахівниця (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 66); // Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини). Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала (Андрій Головко, II, 1957, 512); В смерк радість потихеньку зникала (Юрій Смолич, II, 1958, 13); Він скинув окуляри.. І дивно — разом з окулярами зникла з обличчя суворість (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 101); Клацнули затвори, і разом з цим звуком Сергій відчув, як зникло хвилювання (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34); Пекучий біль ізник (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 140); // Вмирати, гинути. Бути пораненим, оглушеним, скаліченим — це він уявляв собі, бо вже цього скуштував, а зникнути зовсім, не існувати — цього, був певний, статися не могло (Олесь Гончар, III, 1959, 151); Вмер наш Івушка-пічник, Тихо жив і тихо зник... (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 140). ♦ Зникати (зникнути) з свідомості (пам'яті і т. ін.) — забуватися цілком, повністю. Написане зникає з моєї свідомості завдяки певного роду розумової економії (Василь Еллан, II, 1958, 190); — Про що ми розмовляли? Здається, про дружбу.. І про чистоту. Потім прогулянка перед кіно. Далі все зникає з пам'яті (Юрій Яновський, II, 1958, 75); Зникати (зникнути) з (із, зо) світу див. світ; Як (мов) мильна банька зникнути див. банька 2. Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ховаючись десь, серед чогось, ставати невидимим, непомітним. Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 352); Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (Олександр Довженко, I, 1958, 151); Море прощально змахнуло блакитно-сірим крилом, зникло за степовим простором (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 152); Пташки знялися високо-високо і зникли за хмарами (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 228); // Поглинаючись чим-небудь або змішуючись із чимось, ставати нечутним, невиразним (перев. про звуки). В вулицях, в деревах — плетиві густому — зникає гомін (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 344); Крик знеможений чаїний Зникне в клекоті орлів (Максим Рильський, I, 1960, 300). ♦ Зникати (зникнути) з очей див. око. 3. також звідки. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись. Панна передає лист дівчинці, та швидко зникає (Степан Васильченко, III, 1960, 353); Часом уночі Зникав кудись, зігнувшись, Валентин (Максим Рильський, Мости, 1948, 104); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 50); Навіть не попрощавшись з розгубленою Ніною Олександрівною, Ходжаєв зник з лікарняного подвір'я (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 244); Вони підійшли до заводу, Мишко десь ізник (Іван Микитенко, II, 1957, 95). ♦ Зникнути з горизонту див. горизонт. 4. Губитися, пропадати невідомо куди. У моєї господині та й сталася шкода: десь поросята зникають (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243); Бицик з торжеством подав хлопцям лист. Це був той самий лист, який зник укупі з картузом діда Галактіона (Олесь Донченко, VI, 1957, 59). ♦ Зникнути без вісті див. вість.
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 663.