Відмінності між версіями «Балик»
(→Див. також) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показані 7 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
| − | ''' | + | '''БАЛИ́К''', у́, ч. Просолена і пров’ялена (інколи ще й прикопчена) спинка великої красної риби. Од Дніпра і Дону [везли] всяку рибу, кав’яр, балики (Стор., І, 1957, 367); ''Вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик, мариновані карасі, раковий холодець'' (Коцюб., III, 1956, 69); Баликом називають спинку частину риби, зрізану нижче основи ребер (Укр.. страви, 1957, 69). |
| − | БАЛИ́К''', у́, ч. Просолена і пров’ялена (інколи ще й прикопчена) спинка великої красної риби. Од Дніпра і Дону [везли] всяку рибу, кав’яр, балики (Стор., І, 1957, 367); ''Вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик, мариновані карасі, раковий холодець'' (Коцюб., III, 1956, 69); Баликом називають спинку частину риби, зрізану нижче основи ребер (Укр.. страви, 1957, 69). | + | |
| − | ''' | + | '''БАЛИ́К''' (з половецької: balik, «риба»; тур. balık) — просолені і пров'ялені на повітрі спинні (рідше — бічні і черевні) частини червоної риби (білуги, севрюги, осетрів і шипів), а також лососів і білорибиці. Балик відрізняється ніжною консистенцією, приємним специфічним смаком і ароматом. Найціннішим вважається балик, отриманий з нельми та осетрових риб, які містять до 22—23% жиру. Традиційна страва східноєвропейських тюркських і кавказьких народів. |
| − | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Балик2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Балик4.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Балик3.JPG|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Балик.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|qRnnPL3JiXQ}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 38: | Рядок 39: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 96. | ||
| + | |||
| + | Wikipedia | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 14:23, 19 листопада 2018
Балик, (-ка?), м. Балыкъ. МУЕ. I. 48. (Добруджа).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
БАЛИ́К, у́, ч. Просолена і пров’ялена (інколи ще й прикопчена) спинка великої красної риби. Од Дніпра і Дону [везли] всяку рибу, кав’яр, балики (Стор., І, 1957, 367); Вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик, мариновані карасі, раковий холодець (Коцюб., III, 1956, 69); Баликом називають спинку частину риби, зрізану нижче основи ребер (Укр.. страви, 1957, 69).
БАЛИ́К (з половецької: balik, «риба»; тур. balık) — просолені і пров'ялені на повітрі спинні (рідше — бічні і черевні) частини червоної риби (білуги, севрюги, осетрів і шипів), а також лососів і білорибиці. Балик відрізняється ніжною консистенцією, приємним специфічним смаком і ароматом. Найціннішим вважається балик, отриманий з нельми та осетрових риб, які містять до 22—23% жиру. Традиційна страва східноєвропейських тюркських і кавказьких народів.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
ОПИС
Балики готуються тільки навесні до спеки, бо інакше їх треба занадто сильно солити, щоб вони не зіпсувалися. Кращими вважаються березневі. В Азовському морі і в північній частині Каспійського на балики йдуть лише осетри і білуги. Але на Курі, на Південному Кавказі, йде також багато севрюг. Балики нижчої якості називаються джеріма́. Вони дуже солоні і цінуються жителями Кахетії, тому що збуджують спрагу, яку втамовують вином.
Для гарного балика вибирають найбільшу рибу, відрізають голову, хвіст, черево і бічні частини, залишаючи одну лише спинку. Відокремлені частини солять звичайним способом. Боки черева, які надзвичайно жирні, також інколи готуються як балики і називаються те́шка. Спинки осетрів не розрізають, і кожна становить окремий балик. Спинки великих білуг ріжуть на кілька частин, бо інакше вони не просоляться.
Вирізані спинки укладають в чани, обсипаючи кожну сіллю так, щоб вони ні між собою, ні до стінок не торкалися (інакше — зіпсуються). Рибу засолюють на 9 — 12 днів, а в теплу пору року, або коли балик великий — до 15 днів. До солі інколи домішують селітру, щоб надати балику червонуватий колір. Для смаку в розсіл додають перець, гвоздику і лавровий лист.
Коли балик достатньо просочився сіллю, його виймають і вимочують день або два у прісній чи слабо-соленій морській воді для змиття надлишку солі. Після цього балик вивішують спочатку на сонці, щоб він пров'ялився; потім його сушать в тіні, під навісом, відкритим з усіх боків, щоб його обдавав вітер. Балик зріє, залежно від погоди, від 4 до 6 тижнів. Ознака стиглості — пліснява, яка покриває балик ззовні. Якщо вона відсутня, то балик пересолений.
Балики ніколи не виходять однакової якості. Найкращі відрізняються темним кольором. Хороший балик — ніжний і м'який, як солона сьомга, червонуватого або коричнево-оранжевого кольору. Він просвічується наскрізь, має особливий запах, що трохи нагадує огірковий; при цьому він немає гіркоти, гнилості або занадто солоного смаку.
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 96.
Wikipedia
