Відмінності між версіями «Охиба»
(→Сучасні словники) |
|||
(не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|8K6PqTf1S9I}} | ||
− | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Рядок 41: | Рядок 41: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%88%D0%B8%D0%B1%D0%BA%D0%B0 | ||
+ | |||
+ | http://sum.in.ua/ | ||
+ | |||
+ | https://www.youtube.com/ | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 02:35, 11 листопада 2018
Охи́ба, -би, ж. Погрѣшность, ошибка.
Сучасні словники
Ошибка — несоответствие между двумя группами объектов, один из которых является эталоном (грамматическое правило, правильный ответ на задачу, решение, которое привело бы к желаемому результату), а второй — чем-то, имеющим место в действительности. Ошибки встречаются во всех сферах человеческой деятельности. Для анализа ошибок (погрешностей) измерений разработаны теория вероятностей и статистика. Философы с древних времён размышляли о том, что такое безошибочное знание, то есть истина, и почему возникают ошибочные суждения. Философы-материалисты и философы-идеалисты решали этот вопрос по-разному. Первые с большим доверием относились к данным, полученным опытным путём, вторые же — к умозрительным размышлениям. Однако, и среди тех, и среди других были агностики, полагавшие, что познание в принципе недостоверно.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Недогляд, помилка і т. ін. в чому-небудь; недолік. Суд признав свою хибу, попросив пробачення, а старому цареві виніс смертну кару (Три золоті слова, 1968, 163); Багато хиб, доробку надто мало Я залишаю по своїм житті, І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (Максим Рильський, II, 1960, 275).
2. Негативна риса, ознака і т. ін. кого-, чого-небудь. Він мав одну хибу, що не вмів удержати язик за зубами: що чув, то розповідав кождому, кого здибав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 193); Його [прокурора] резюме, хоч сказане з незаперечним талантом і великою виразністю, мало одну велику хибу, — було задовге (Іван Франко, VI, 1951, 277); Товщина твору є сумнівна цінність, швидше — хиба (Степан Васильченко, IV, 1960, 55).
3. діал. Фізична вада, дефект. Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений (Василь Стефаник, I, 1949, 62); Заявляла [мати] всім з радістю, що почувається вже краще. Дарма що голосу не в силі була добути з грудей. То, думалось їй, в горлі хиба лежала. Піддасться операції й поверне давній свій голос (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 143); // Несправність. В мурі щілина була, що зробилась вона ще іздавна, Ще відтоді, як стіна будувалася в домі уперше. Хиби маленької з давніх-давен ще ніхто не примітив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 321).
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
Семенова Т. И. Феномен ошибки в когниции, языке и речи // Вестник ИГЛУ, 2012. — № 2ю(18) С. 10 — 15.
Семенова, Татьяна Ивановна. Ошибочные когниции сквозь призму языка // Вестник Иркутского государственного лингвистического университета 3 (11) (2010).
Новицкая И. В., Вакалова А. Е. Теория ошибки в свете различных подходов // Молодой учёный. — 2016. — №26. — С. 788-794.
Тетерлева Е. В., Попова Ю. К. Понятие ошибки в контексте различных научных дисциплин // Проблемы романо-германской филологии, педагогики и методики преподавания иностранных языков. — Пермь: ПГПУ, 2010. — С. 36–40.
Костичева Вита Николаевна Ошибка как лингвокультурный феномен (на материале политического дискурса) // Magister Dixit. 2012. №4.
Зовнішні посилання
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%88%D0%B8%D0%B1%D0%BA%D0%B0