Відмінності між версіями «Злягати»
(Створена сторінка: '''Злягати, -га́ю, -єш, '''сов. в. '''злягти, -жу, -жеш, '''''гл. ''1) Склоняться, склониться на что либ...) |
|||
(не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Злягати, -га́ю, -єш, '''сов. в. '''злягти, -жу, -жеш, '''''гл. ''1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. ''Зліг на лісу, постояв. ''О. 1861. VIII. 20. (Пані) ''сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок. ''Мир. ХРВ. 104. 2) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. ''Уже Дарина злягла. Жінка злягла. ''КС. 1893. VII. 74. ''Одному чоловікові злягла вночі жінка. ''Федьк. | '''Злягати, -га́ю, -єш, '''сов. в. '''злягти, -жу, -жеш, '''''гл. ''1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. ''Зліг на лісу, постояв. ''О. 1861. VIII. 20. (Пані) ''сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок. ''Мир. ХРВ. 104. 2) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. ''Уже Дарина злягла. Жінка злягла. ''КС. 1893. VII. 74. ''Одному чоловікові злягла вночі жінка. ''Федьк. | ||
[[Категорія:Зл]] | [[Категорія:Зл]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | '''Словник української мови: в 11 томах''' | ||
+ | |||
+ | ЗЛЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗЛЯГТИ, зляжу, зляжеш, док. | ||
+ | |||
+ | 1. розм. Те саме, що лягати 1. Марина злягала на своєму рипучому тапчані в кутку під чорними образами і, позираючи на заплакані шибки, стогнала: — Слаба я... Не переживу цю зиму (Роман Іваничук, Не рубайте.., 1961, 95); [Руфін:] Я прошу вас, друзі, ходім в трикліпіум. Злягти я мушу, бо щось не встою (Леся Українка, II, 1951, 393); Володька визирнув у вікно і секунду послухав під дверима, злігши долі на живіт (Юрій Смолич, II, 1958, 101). | ||
+ | |||
+ | 2. на що. Спиратися на яку-небудь опору, обпиратися об щось. Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду, ..коли вона вилазила з пишного ридвана та сунула в горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок (Панас Мирний, I, 1949, 195); Він грудьми злягає на стіл і їсть мого батька.. очима (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 171); Роман зайняв місце коло вікна і, злігши плечима на етіну, став пильно вглядатися, що робиться надворі (Олесь Гончар, III, 1959, 152); Внучка стомилася бігати, злягла ручками і голівкою бабусі на коліна (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 169). | ||
+ | |||
+ | 3. тільки док. Захворівши, лягти у постіль; занедужати. — Що ми робитимемо, доню! От довелось мені злягти саме в жнива… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 14); Ярина після багатьох днів хвороби одужала, але незабаром знову злягла і то дуже важко (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 100); Пішли по селу чутки та розмови, ..батько до серця все те приймав.. й притьмом зліг (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 130). | ||
+ | |||
+ | 4. тільки 3 ос., розм. Осідати, ущільнюючись під дією чого-небудь. Покрівля, правда, старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387). | ||
+ | |||
+ | 5. перен. Затихати, вщухати (про звуки, явища природи і т. ін.). Чути було, як поволі злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (Семен Скляренко, М. Щорс, 1938, 41); Вітер зліг, і дзвінко лунали на морозі веселі голоси (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 596). | ||
+ | |||
+ | 6. тільки док., діал. Розродитися. Саме напровесні Настя злягла: знайшлось хлопчатко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75). | ||
+ | |||
+ | '''Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун"''' | ||
+ | |||
+ | ЗЛЯГАТИ,-а́ю, -а́єш, недок., злягти́, зля́жу, зля́жеш, док. | ||
+ | |||
+ | 1. розм. Те саме, що лягати | ||
+ | |||
+ | 2. на що. Спиратися на яку-небудь опору, обпиратися об щось. | ||
+ | |||
+ | 3. тільки док. Захворівши, лягти у постіль; занедужати. | ||
+ | |||
+ | 4. тільки 3 ос., розм. Осідати, ущільнюючись під дією чого-небудь. | ||
+ | |||
+ | 5. перен. Затихати, вщухати (про звуки, явища природи і т. ін.). | ||
+ | |||
+ | 6. тільки док., діал. Розродитися. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gacieba.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lazy-people-do-800x416.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:02-22.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:8a5199fa503ea2ffed8b8f9e67d9a993.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|MfX6xGdQco0}} | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 22:02, 26 листопада 2019
Злягати, -га́ю, -єш, сов. в. злягти, -жу, -жеш, гл. 1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. Зліг на лісу, постояв. О. 1861. VIII. 20. (Пані) сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок. Мир. ХРВ. 104. 2) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. Уже Дарина злягла. Жінка злягла. КС. 1893. VII. 74. Одному чоловікові злягла вночі жінка. Федьк.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах
ЗЛЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗЛЯГТИ, зляжу, зляжеш, док.
1. розм. Те саме, що лягати 1. Марина злягала на своєму рипучому тапчані в кутку під чорними образами і, позираючи на заплакані шибки, стогнала: — Слаба я... Не переживу цю зиму (Роман Іваничук, Не рубайте.., 1961, 95); [Руфін:] Я прошу вас, друзі, ходім в трикліпіум. Злягти я мушу, бо щось не встою (Леся Українка, II, 1951, 393); Володька визирнув у вікно і секунду послухав під дверима, злігши долі на живіт (Юрій Смолич, II, 1958, 101).
2. на що. Спиратися на яку-небудь опору, обпиратися об щось. Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду, ..коли вона вилазила з пишного ридвана та сунула в горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок (Панас Мирний, I, 1949, 195); Він грудьми злягає на стіл і їсть мого батька.. очима (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 171); Роман зайняв місце коло вікна і, злігши плечима на етіну, став пильно вглядатися, що робиться надворі (Олесь Гончар, III, 1959, 152); Внучка стомилася бігати, злягла ручками і голівкою бабусі на коліна (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 169).
3. тільки док. Захворівши, лягти у постіль; занедужати. — Що ми робитимемо, доню! От довелось мені злягти саме в жнива… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 14); Ярина після багатьох днів хвороби одужала, але незабаром знову злягла і то дуже важко (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 100); Пішли по селу чутки та розмови, ..батько до серця все те приймав.. й притьмом зліг (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 130).
4. тільки 3 ос., розм. Осідати, ущільнюючись під дією чого-небудь. Покрівля, правда, старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).
5. перен. Затихати, вщухати (про звуки, явища природи і т. ін.). Чути було, як поволі злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (Семен Скляренко, М. Щорс, 1938, 41); Вітер зліг, і дзвінко лунали на морозі веселі голоси (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 596).
6. тільки док., діал. Розродитися. Саме напровесні Настя злягла: знайшлось хлопчатко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун"
ЗЛЯГАТИ,-а́ю, -а́єш, недок., злягти́, зля́жу, зля́жеш, док.
1. розм. Те саме, що лягати
2. на що. Спиратися на яку-небудь опору, обпиратися об щось.
3. тільки док. Захворівши, лягти у постіль; занедужати.
4. тільки 3 ос., розм. Осідати, ущільнюючись під дією чого-небудь.
5. перен. Затихати, вщухати (про звуки, явища природи і т. ін.).
6. тільки док., діал. Розродитися.