Відмінності між версіями «Бундючитися»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Бу]] | [[Категорія:Бу]] | ||
| + | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''БУНДЮЧИТИСЯ:''' | ||
| + | чванитися, величатися, заноситися, пишатися, зарозуміватися, жм. приндитися, кокошитися, пиндючитися, гороїжитися, ок. ставитися, г. фудулитися, обр. гнути кирпу, підіймати носа, високо нестися <літати>, закопилювати губу, вдаватися в пиху; док. загордіти. | ||
| + | |||
| + | Словник синонімів Караванського | ||
| + | |||
| + | '''БУНДЮ́ЧИТИСЯ''', чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (Котл., II, 1953, 28); — Ти гляди мені, жени коні під самісінький ганок: треба бундючиться! — навчав отець — Харитін погонича (Н.-Лев., III, 1956, 168); Він [пан Купа], запорожець колишній, бундючиться, величається.. супроти простих людей (Ільч., Козацьк. роду… 1958, 219). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 255. | ||
| + | |||
| + | Те й саме, що і '''"ПРИНДИТИСЯ"''': | ||
| + | 1. Виявляти пиху, гордощі; '''бундючитися'''. Він коли не з огидою, так з великою неохотою.. почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться!.. (Любов Яновська, I, 1959, 43); — Це був маленький конторник, але носа задирав так високо, що робітники навіть не ображались на його зневагу, а тільки сміялись. Приндиться, як гиндик, так у гиндика хоч хвіст поцяцькований! (Петро Панч, Синів.., 1959, 82). | ||
| + | |||
| + | 2. Триматися по-молодецькому; бадьоритися, козиритися. — Ти що ж оце? Мене як квочку курчатами обсадив, а сам тут півником приндишся біля молодесеньких! (Вага, На.. дорозі, 1967, 195); — Не хорохорся, Степане. Не та в тебе ситуація. Можна сказати, одною ногою в могилі стоїш, а приндишся (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 386). | ||
| + | |||
| + | 3. Сердитися. Уляна неприязно мовчала, приндилася (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 156); — Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 154). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 688. | ||
| + | |||
| + | '''ХОРОХО́РИТЬСЯ''', хорохорюсь, хорохоришься, несовер. (разг. фам.). Храбриться, держать себя вызывающе, заносчиво, задорно горячиться. «Он хорохорился, с достоинством фыркал и подмигивал бабам.» Чехов. | ||
| + | |||
| + | Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940. | ||
| + | |||
| + | '''ВА́ЖНИЧАТЬ''', важничаю, важничаешь, несовер. (разг.). | ||
| + | 1. без доп. Напускать на себя важность в обращении, принимать внушительный вид. Важничать с подчиненными. | ||
| + | || Придавать себе значение не по заслугам. После удачного дебюта актер стал важничать. | ||
| + | 2. чем. Кичиться чем-нибудь. Важничать своими заслугами, своим происхождением. | ||
| + | |||
| + | Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940. | ||
| + | |||
| + | '''ПЕТУШИ́ТЬСЯ''', петушусь, петушишься, несовер. (разг.). Запальчиво и обидчиво сердиться, впадать в смешную заносчивость, в задорный тон, вести себя петухом (см. петух в 3 знач.). «Петушиться тоже вздумал.» А.Островский. | ||
| + | |||
| + | Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940. | ||
| + | |||
| + | '''ЧВА́НИТЬСЯ''', чванюсь, чванишься, несовер. (разг.). Спесивиться, зазнаваться, тщеславясь. «Не чванься горох перед бобами, будешь сам под ногами.» (посл.) «Не чванься отцом, хвались сыном-молодцом.» (посл.) | ||
| + | |||
| + | Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бундючитися1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бундючитися2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бундючитися3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бундючитися4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 22: | Рядок 63: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 17:28, 7 листопада 2018
Бундючитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, хорохориться, пѣтушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
БУНДЮЧИТИСЯ: чванитися, величатися, заноситися, пишатися, зарозуміватися, жм. приндитися, кокошитися, пиндючитися, гороїжитися, ок. ставитися, г. фудулитися, обр. гнути кирпу, підіймати носа, високо нестися <літати>, закопилювати губу, вдаватися в пиху; док. загордіти.
Словник синонімів Караванського
БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (Котл., II, 1953, 28); — Ти гляди мені, жени коні під самісінький ганок: треба бундючиться! — навчав отець — Харитін погонича (Н.-Лев., III, 1956, 168); Він [пан Купа], запорожець колишній, бундючиться, величається.. супроти простих людей (Ільч., Козацьк. роду… 1958, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 255.
Те й саме, що і "ПРИНДИТИСЯ": 1. Виявляти пиху, гордощі; бундючитися. Він коли не з огидою, так з великою неохотою.. почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться!.. (Любов Яновська, I, 1959, 43); — Це був маленький конторник, але носа задирав так високо, що робітники навіть не ображались на його зневагу, а тільки сміялись. Приндиться, як гиндик, так у гиндика хоч хвіст поцяцькований! (Петро Панч, Синів.., 1959, 82).
2. Триматися по-молодецькому; бадьоритися, козиритися. — Ти що ж оце? Мене як квочку курчатами обсадив, а сам тут півником приндишся біля молодесеньких! (Вага, На.. дорозі, 1967, 195); — Не хорохорся, Степане. Не та в тебе ситуація. Можна сказати, одною ногою в могилі стоїш, а приндишся (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 386).
3. Сердитися. Уляна неприязно мовчала, приндилася (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 156); — Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 154).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 688.
ХОРОХО́РИТЬСЯ, хорохорюсь, хорохоришься, несовер. (разг. фам.). Храбриться, держать себя вызывающе, заносчиво, задорно горячиться. «Он хорохорился, с достоинством фыркал и подмигивал бабам.» Чехов.
Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
ВА́ЖНИЧАТЬ, важничаю, важничаешь, несовер. (разг.). 1. без доп. Напускать на себя важность в обращении, принимать внушительный вид. Важничать с подчиненными. || Придавать себе значение не по заслугам. После удачного дебюта актер стал важничать. 2. чем. Кичиться чем-нибудь. Важничать своими заслугами, своим происхождением.
Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
ПЕТУШИ́ТЬСЯ, петушусь, петушишься, несовер. (разг.). Запальчиво и обидчиво сердиться, впадать в смешную заносчивость, в задорный тон, вести себя петухом (см. петух в 3 знач.). «Петушиться тоже вздумал.» А.Островский.
Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
ЧВА́НИТЬСЯ, чванюсь, чванишься, несовер. (разг.). Спесивиться, зазнаваться, тщеславясь. «Не чванься горох перед бобами, будешь сам под ногами.» (посл.) «Не чванься отцом, хвались сыном-молодцом.» (посл.)
Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
Ілюстрації
|
|
|
|
