Відмінності між версіями «Сортувати»
Рядок 16: | Рядок 16: | ||
{{#ev:youtube|KzYsPAQ_0P4}} | {{#ev:youtube|KzYsPAQ_0P4}} | ||
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 12:28, 5 листопада 2018
Сортува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Сортировать.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СОРТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Розподіляти, відбирати що-небудь за сортами. Очищають і сортують насіння трав на зерноочисних машинах загального призначення (Хлібороо Укр., 7, 1966, 11); Розробляють [стовбури дерев] на потрібні сортименти, сортують, в'яжуть у плоти і сплавляють за призначенням (Столярно-будівельна справа, 1957, 54); Дія за знач. сортувати. Під час сортування [баклажанів] відокремлюють плоди деформовані, плямисті і пошкоджені (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 182); Вже тепер розробляються нові зразки машин для автоматичного сортування листів (Знання.., 7, 1970, 4). // Розкладати що-небудь за розміром, якістю, вартістю і т. ін. Перед замочуванням сортували стебла [конопель] за їх довжиною і товщиною (Наука і життя, 10, 1956, 25); Шевченко сортував монети і складав їх різними стовпчиками, починаючи від ясно-жовтих золотих імперіалів.. до важких брунатних мідних п'ятаків (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 337); // Розподіляти що-небудь за якимись спільними ознаками. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (Іван Франко, II, 1950, 314); Все розіклав Павло Михайлович на столі, стільцях і ліжку, ще раз переставляючи, сортуючи, щоб краще й простіше виглядало на стінах (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 489); // перен., розм. Розподіляти, відбирати кого-небудь залежно від певних ознак, особливостей і т. ін. Швидким досвідченим оком оглядали й сортували вони [татари] невільників (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 162); Батько починає вголос сортувати сьогорічних випускників, прикидаючи, хто з них де опиниться (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 164).