Відмінності між версіями «Папороть»

Поточна версія на 15:28, 4 листопада 2018

Па́пороть, -ті, 1. (Аsріdіит fіlіtтаs). Спорова безквіткова трав’яниста рослина з великим, дуже розсіченим листям, що росте в тінистих сирих місцях. Під полом лежали усякі трави і коріння: мнята [м’ята], любисток, терлич, папороть (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Вона брела по траві, пальцями ніг зриваючи зубчате листя папороті (Чорн., Визвол. земля, 1959,63).

Цвіт (квіт, кві́тка) па́пороті — чародійна квітка, яка, за легендою, нібито розцвітає в ніч на Івана Купала. Шукачі щастя [на Івана Купала] підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі (Рильський, III, 1956, 392); [Перелесник:] Ми тобі знайдемо з папороті квітку, зірвем з неба зірку, золоту лелітку (Л. Укр., III, 1952, 206).

2. тільки мн. (Fіlісаlеs). Клас вищих спорових трав’янистих, рідше дерев’янистих рослин з дуже розсіченим або складним листям. На неосяжних просторах земної поверхні шуміли колись буйні ліси, що складалися з гігантських дивних рослин: плаунових, папоротей, хвощів (Наука.., 3, 1956, 34).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках - за допомогою Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПА́ПОРОТЬ, і, жін.

1. (Aspidium filitmas). Спорова безквіткова трав'яниста рослина з великим, дуже розсіченим листям, що росте в тінистих сирих місцях. Під полом лежали усякі трави і коріння: мнята [м'ята], любисток, терлич, папороть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189); Вона брела по траві, пальцями ніг зриваючи зубчате листя папороті (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 63). Цвіт (квіт, квітка) папороті — чародійна квітка, яка, за легендою, ніби-то розцвітає в ніч на Івана Купала. Шукачі щастя [на Івана Купала] підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі (Максим Рильський, III, 1956, 392); [Перелесник:] Ми тобі знайдемо з папороті квітку, зірвем з кеба зірку, золоту лелітку (Леся Українка, III, 1952, 206).

2. тільки мн. (Filicales). Клас вищих спорових трав'янистих, рідше дерев'янистих рослин з дуже розсіченим або складним листям. На неосяжних просторах земної поверхні шуміли колись буйні ліси, що складалися з гігантських дивних рослин: плаунових, папоротей, хвощів (Наука і життя, 3, 1956, 34).

Основна інформація

У папоротей з нижнього боку листків в особливих мішечках ( спорангіях) утворюються спори. Зрілі спори розносяться вітром. На вологій землі з них виростають невелички( завбільшки з монету) зелені пластинки - заростки. На заростку в спеціальних органах утворюються чоловічі та жіночі статеві клітини. Зливаючись в одну клітину, вони дають початок майбутній дорослій рослині - спорофіту. Спочатку спорофіт існує за рахунок заростка, але потім у нього використовують власні корені, і він починає самостійне існування.

Тропічні деревоподібні папороті можуть сягати 24 м заввишки. У них потужний деревний стовбур без гілок із віялом пір'ястого листя (вайїв) угорі.

Ілюстрації

Медіа

Коли цвіте папороть. Львівська Опера

(укр.)

Growing ferns indoors

(eng.)

Іншими мовами

Русский: Папоротникови́дные, или па́поротники, (лат. Polypodióphyta) — отдел сосудистых растений, в который входят как современные папоротники, так и одни из древнейших высших растений, появившихся около 405 млн лет назад в девонском периоде палеозойской эры. Гигантские растения из группы древовидных папоротников во многом определяли облик планеты в конце палеозойской — начале мезозойской эры.

Современные папоротники — одни из немногих древнейших растений, сохранивших значительное разнообразие, сопоставимое с тем, что было в прошлом. Папоротники сильно различаются по размерам, жизненным формам, жизненным циклам, особенностям строения и другим особенностям. Внешний облик их настолько характерен, что люди обычно называют всех их одинаково — «папоротники», не подозревая, что это самая большая группа споровых растений: существует около 300 родов и более 10 000 видов папоротников. Разнообразие форм листьев, удивительная экологическая пластичность, устойчивость к переувлажнению, громадное количество производимых спор обусловили широкое распространение папоротников по земному шару. Папоротники встречаются в лесах — в нижнем и верхнем ярусах, на ветвях и стволах крупных деревьев — как эпифиты, в расщелинах скал, на болотах, в реках и озёрах, на стенах городских домов, на сельскохозяйственных землях как сорняки, по обочинам дорог. Папоротники — вездесущи, хотя и не всегда привлекают внимание. Самое большое их разнообразие — там, где тепло и сыро: тропики и субтропики.

У папоротников ещё нет настоящих листьев, но они сделали в их направлении первые шаги. То, что у папоротника напоминает лист — вовсе не лист, а по своей природе — целая система ветвей, да ещё расположенных в одной плоскости. Так это и называется — плосковетка, или вайя, или, ещё одно название, — предпобег. Несмотря на отсутствие листа, у папоротников есть листовая пластинка. Этот парадокс объясняется просто: их плосковетки, предпобеги претерпели уплощение, в результате которого появилась пластинка будущего листа — почти не отличимая от такой же пластинки настоящего листа, однако папоротники эволюционно ещё не успели разделить свои вайи на стебель и лист. Глядя на вайю, трудно понять, где — на каком уровне ветвления — заканчивается «стебель», и где начинается «лист», но листовая пластинка уже есть. Не появились лишь те контуры, в пределах которых листовые пластинки объединились так, что их можно было бы назвать листом. Первыми растениями, сделавшими этот шаг, являются голосеменные.

Папороть в міфології

Папороть, згідно з повір’ям, цвіте лише раз на рік — у купальську ніч. Причому розкривається її чарівна осяйна квітка на єдину мить. Це стається рівно опівночі, вона тріскоче й займається водночас блакитним полум’ям.

Хто зірве квітку папороті — той усе знатиме, розумітиме мову дерев і звірів, стане ясновидцем. Особливо щастить тому, хто, зірвавши цвіт папороті, зможе “зашити” його у шкіру долоні. Для цього слід зробити розріз у лівій руці, й запхати в нього квітку. Легенди про цвітіння папороті перегукуються з оповідками про таємничу “розрив-траву”, за допомогою якої можна відімкнути будь-який замок, а також віднайти скарби.

Квітку папороті стереже нечиста сила. Тому кожен, хто хоче отримати чарівну квітку, повинен насамперед перемогти самого чорта. Кущик папороті сміливець знаходить напередодні. А надвечір іде до нього, креслить довкола себе й папороті освяченим дванадцять разів ножем захисне коло, стелить скатертину, теж освячену, кропить папороть святою водою і починає молитися. Вже після дев’ятої вечора починаються страхіття. Чорт кидає деревами й камінням, стріляє, намагається наїхати на сміливця. Проте він має силу тільки поза колом. Рівно о дванадцятій папороть розцвітає, і квітка миттю летить на простелену скатертину. Її слід швиденько згорнути й заховати за пазуху. І чимдуж тікати, не озираючись.

Проте буває так, що люди за чортячими насланнями навіть не встигають побачити цвіту. Одна з легенд розповідає, як чоловік надибав папороть, що росла навіть не в лісі, а в нього на подвір’ї, під самим ґанком. І той чоловік вирішив сісти вночі й, коли вона зацвіте, — схопити. Та ось і дванадцяту пробило, а він не побачив, як розквітла ота папороть, і йому “щось таке зробилося”, що ішов, ішов не знати куди. Аж на третій день додому втрапив.

Буває, люди володіють цвітом папороті, але не відразу це помічають. Так, легенда розповідає, про одного селянина, який із доброго дива загубив волів. Коли ж пішов до лісу їх шукати, то йому до личака потрапив цвіт папороті. Завдяки йому селянин не тільки дізнався, де його воли, а й довідався, в яких місцях заховані скарби. От він уже йшов лісом і розмірковував про багатства, які бачив своїми. Раптом до нього наблизився розкішно вбраний пан і запропонував обміняти старі личаки на його чоботи. Селянин погодився, взув чоботи, а панок тим часом зник. І як тільки не стало в селянина його личаків, він позбувся своїх незвичайних знань, навіть дурнішим став, ніж доти був.

Цвіт папороті вказує на заховані в землі скарби. Згідно з українськими повір’ями, квітку папороті легко знаходить змій. Існує легенда про те, що чорт зриває в лісі справжній цвіт папороті, щоб подарувати його своїй коханій дружині-відьмі. Натомість він залишає на кущі відбиток своєї руки, який цілу ніч світиться синім вогником. Саме цей чортів знак указує на закопаний поблизу скарб. Вважали, що схованими скарбами чорт віддячує землі за подарунок. Ось чому про щедру подяку говорять: “Заплатив як чорт за папороть”.

З легендами про добування цвіту папороті до наших днів дійшло відлуння міфу про поєдинок героя-громовержця зі змієм — володарем потойбіччя, власником величезних підземних багатств і скарбів.

Із сяючим цвітом папороті порівнюють весільний вінок молодої, про який іще кажуть:

Не вогонь то горить, полум’я палає, на нашій Марійці злотний вінок сяє.

Або:

То ж не папороть цвіте, Матінка вінок кладе. Злотнимн рученьками, Добрими гадочками.

Див. також

Рослини

Анатомія рослин

Біоми

Джерела та література

"Велика ілюстрована енциклопедія ерудита, видавництво "Махаон""

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C

http://sum.in.ua/s/kunycja

http://about-ukraine.com/paporot-1753/

"Велика ілюстрована енциклопедія ерудита, видавництво "Махаон""