Відмінності між версіями «Комір»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Див. також)
(Зовнішні посилання)
 
(не показано 12 проміжних версій цього учасника)
Рядок 10: Рядок 10:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C16b8d.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ukrashenie-vorotnik2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Воротник.jpeg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Privately.ru_15101550151.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  
Рядок 19: Рядок 19:
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
'''ІСТОРІЯ'''
 
Принциповано вважати, що прообрази сучасних надрукованих воротників з'явилися ще у древніх єгиптян. Вони були складовою частиною переважно чоловічого гардероба, покриті не тільки шиєю, але й плечем, і були прикрашені бусами зі скла, вишивкою та вставками з дорогоцінних каменів. Наличие такого декора имело и еще различительную функцию, так, наприклад, у військового сословия були обов'язкові червоні полоси на одній плечі.
 
  
 +
Прийнято вважати, що прообрази сучасних накладних комірів з'явилися ще у древніх єгиптян. Вони були складовою частиною переважно чоловічого гардероба, покривали не тільки шию, але і плечі, і були прикрашені намистом зі скла, вишивкою і вставками з дорогоцінних каменів. Наявність такого декору мало і ще відмінну функцію, так, наприклад, у військового стану були обов'язкові червоні смуги на одному плечі.
 +
[[Файл:Cf7a83bf7974a57f2187c977e8f224d9.jpg|міні]]
  
Теплий клімат античної Греції та Риму дозволив жителям полісів та міст обійтися без воротників більшої частини року. В решту часу носили шейні платки. Особливо їх цінували римські легіонери. Платки були зручні і в жару і в холод, так, і амуніція, і зброя не натирали шею, що було дуже кстати.
+
Теплий клімат античної Греції та Риму дозволяв жителям полісів і міст обходитися без комірів більшу частину року. В інший час носили шийні хустки. Особливо їх цінували римські легіонери. Хустки були зручні і в спеку і в холод, так, і амуніція, і обладунки не натирають шию, що було дуже до речі.
 +
[[Файл:1eb389397633b862f388aa23b2e8234b.jpg|міні]]
  
 
+
В Темні століття комір вдавав із себе звичайну смужку тканини, прості люди нерідко обходилися і зовсім без нього. Ситуація змінилася ближче до XIII століття, коли на європейському континенті сформувався тип коміра-стійки - спочатку як пришивними частина аристократичного костюма, а потім і як самостійна одиниця, яку носили окремо. Законодавцями були іспанці та французи, але незабаром мода поширилася по всій Західній Європі.
В темні віки воротник представляв з себе звичайну полосу тканини, простолюдини часто не обійшли і всьому без нього. Ситуація поменялась ближче до XIII століття, коли на європейському континенті встановився тип collar-стойки - спочатку як пришивна частина аристократичного костюма, а потім і як самостійна одиниця, яку носили окремо. Законодателями були іспанці та французи, але незабаром мода розповсюдилася по всій Західній Європі.
+
 
 
 
 
На Русі в той час був свій варіант цього елемента одежды. І назвався він нашими предками "Барма". Обычно їх носили у вигляді оплечія над основними платтями, багаті вишиті бисером, перлами або драгоценностями. Доступні барми були виключно княжеским, боярським і царським родами. Впрочем, стоячі кофтинки теж були не рідкістю.
+
[[Файл:03e48a11b698dea82fd52f968dd1166e.jpg|міні]]
  
 +
На Русі в той час був свій варіант цього елемента одягу. І називався він нашими предками «бармен». Зазвичай їх носили у вигляді оплечья поверх основного сукні, багато вишивали бісером, перлами або коштовностями. Доступні барми були виключно князівським, боярським і царським пологам. Втім, стоячі коміри теж були не рідкістю.
  
Настоятельное развитие накладных коротень отримали в епоху Ренесанс. Шили їх переважно від бархати та меха. Венеціанські доги та куртизанки прикрашали своїми вбраннями: плаття, колетки та камзоли.
+
[[Файл:Cf7e07813be49cedc74a3f07640f907f.jpg|міні]]
  
В епоху Відродження екстафету подхватили іспанські гранди, ввівши у свій гардероб жорсткий колір-стійка з тюлі чи гіпюра. Він був досить високим, з рюшами та кружками. В історію цей аксессуар ввійшов під назвою «Стуарт» в честь шотландської королеви Марии Стуарт, яка дуже любила цей наряд з білосніжної тюлі чи гіпюра.
+
Справжній розвиток накладні коміри отримали в епоху Ренесансу. Шили їх переважно з оксамиту та хутра. Венеціанські дожі і куртизанки прикрашали ними свої одягу: сукні, коле і камзоли.
 
+
[[Файл:9e2e2051a7c60475ab2bae01ae3d4760.jpg|міні]]
 
+
Французькі модники, бажаючи перечити всіх, пошли далі і збільшили розміри рюш, що робило одяг мало гротескним. Взагалі, тодішні богеме так не казалось.
+
А в XVI столітті у вхід увійшов так званий корел "фреза". Він був круглий, гофрированный та при цьому настільки жорсткий і пісний, що обертатися головою в такому одязі було дуже проблематично. Але, тим не менше вони носили дворян і купці практично у всій Європі. Виготовляли ці collins з дуже тонкої білої тканини, украшенной кружечками, самими вишуканими з яких на той момент були з Брабант і Венеції.
+
  
Далеве розвиток цих елементів одягу продовжувалося, і на наступній стадії в моду ввійшов корел-веер, міцно закріплений на спині. Предположительно він був придуман флористичними портними. Так це чи ні, єдиної думки до цих пір не існує, але в історії цей колір округлої форми залишився під іменем «Медичі», в честь королеви Франції Єкатерини Медичі.
+
В епоху Відродження естафету підхопили іспанські гранди, ввівши в свій гардероб жорсткий комір-стійку з тюлю або гіпюру. Він був досить високим, з рюшами та мереживом. В історію цей аксесуар увійшов під назвою «Стюарт» на честь шотландської королеви Марії Стюарт, яка дуже любила цей наряд з білосніжного тюлю або гіпюру.
  
 Кстати, саме цей тип коника любив носити і її англійська «колега» Елізавета, і ось тільки «островна» мода передбачала кілька іншу форму - подвійне полукружье.
+
[[Файл:Da93fe61e3d5d8768da987f9a2b33ff6.jpg|міні]]
 
 
 
 
В допетровской Русі бояри носили ніщо подібне, але заморське назва було невідомо і називався цей коротень "козырь".
+
Французькі модники, бажаючи перевершити всіх, пішли далі і збільшили розміри рюш, що робило вбрання трохи гротескним. Втім, тодішньої богеми так не здавалося.
 +
А в XVI столітті в моду увійшов так званий комір «фреза». Він був круглий, гофрований і при цьому настільки жорсткий і пишний, що обертати головою в такому одязі було вельми проблематично. Але, тим не менше їх носили дворяни і купці практично у всій Європі. Виготовляли ці коміри з дуже тонкої білої тканини, прикрашеної мереживом, найвишуканішими з яких на той момент були з Брабанта і Венеції.
  
 +
[[Файл:A0085aaeda477e4638156e486003cfe6.jpg|міні]]
  
Перша половина XVII століття принесла нові веяния. При шведському королевському дворі замість стоячих воротників у моду входило відомі. Дами та кавалери парили в багаті украшені кружечками камзолам і платтям, а їх піддані покривали шиї звичайними білими коллочками.
+
Подальший розвиток цих елементів одягу тривало, і на наступному етапі в моду увійшов комір-віяло, скріплюється на спині. Імовірно він був придуманий флорентійськими кравцями. Так це чи ні, єдиної думки до цих пір не існує, проте в історії цей комір округлої форми залишився під ім'ям «Медичі», в честь королеви Франції Катерини Медичі.
  
Позже Європу заволодів мода на парики. Пышные накладні волосині падали на спину і плечі, що не могло не сказати і на фасоні коллочків. Вони значительно укоротились ззади, зато передніше стали більш длинними. Изменилась и форма - удлиненные концы стали прямоугольними. Такой тип воротников отримала назву «рабат». В Росії вони з'явилися після реформ Петра I і введення їх у повсякденний спосіб європейського плаття.
+
[[Файл:6a4e5af2d3659f790ac9725e1f66ce41.jpg|міні]]
  
В XVIII столітті англійці придумали свою трупку з стояче-відочним корінням. Сам костюм міняється неоднократно, а вот тип корейського довгого часу залишався попереднім.
+
У допетрівську Русь бояри носили щось схоже, але заморська назва було невідома і називався цей комір «козир».
  
А в 1827 році житель США Ханна Монтегю в один прекрасний день дійшла до простої вирізки, як заощадити на стилі чоловічих рукавичок. Поскольку сама загрязняемая їх частина була коліщатом, Ханна просто відокремила його від основної частини рубашки та пришила чистою.
+
[[Файл:9809a9833a0f0a165dddfe05b5d7ec7e.jpg|міні]]
  
Так почалася ера сменних воротників. Особливо любив це винаходом військового портника. Съемные collars, як частина армійського одягу, були прийняті в багатьох країнах і довгий час залишалися такими.
+
Перша половина XVII століття принесла нові віяння. При шведському королівському дворі замість стоячих комірів в моду увійшли відкладним. Дами і кавалери хизувалися в пишних мереживами камзолах і сукнях, а ось їх піддані покривали шиї звичайними білими комірцями.
 +
Пізніше Європу захлеснула мода на перуки. Пишні накладне волосся спадали на спину і плечі, що не могло не позначитися і на фасон комірів. Вони значно укоротилися ззаду, зате попереду стали довшими. Змінилася і форма - подовжені кінці стали прямокутними. Такий тип комірів отримав найменування «Рабат». У Росії вони з'явилися після реформ Петра I і введення їм в повсякденний побут європейського сукні.
  
В початку XX століття на Бродвее з успіхом пройшла постановка сказок Джеймса Баррі "Пітер Пен". Исполняющая главную роль актриса Мод Адамс приймав активну участь у створенні обличчя своєї герої. Іменно вона придумала білий отложную кофтинок, як деталь костюма «хлопчик, який не хотів дорослого». З її легкою рукою ці приналежності стали головним "писком" тодішнього моди.
+
[[Файл:4bfcad84be853f47724adc67fd94a18a.jpg|міні]]
  
 +
А в 1827 році мешканка США Ханна Монтегю в один прекрасний день прийшла до простого рішення, як заощадити на пранні чоловічих сорочок. Оскільки самої маркою їх частиною був комір, Ханна просто відокремила його від основної частини сорочки і пришила чистий.
 +
Так почалася ера знімних комірів. Особливо сподобалося це винахід військовим кравцем. Знімні коміри, як частина армійського обмундирування були прийняті в багатьох країнах і довгий час залишалися такими.
  
Даже всемирно відомою Коко Шанель не обшла своєю увагою.
+
На початку XX століття на Бродвеї з успіхом йшла постановка казки Джеймса Баррі «Пітер Пен». Виконуюча головну роль актриса Мод Адамс брала діяльну участь в створенні образу свого героя. Саме вона придумала білий відкладний комірець, як деталь костюма «хлопчика, який не хотів дорослішати». З її легкої руки ці аксесуари стали головним «писком» тодішньої моди.
 +
[[Файл:E73005fd35589690a971fb46d697d5f4.jpg|міні]]
  
  
Накладні воротнички були дуже популярні протягом всього XX століття. Особливо актуальні вони були в 60-70-х роках.
+
Даже всесвітньо відома Коко Шанель не оминула своєю увагою.
  
І сьогодні вони також не виходять з моди. Багато знаменитих кутюр'є використовують цю деталь гардероб у своїх колекціях. Увидеть их можно на подиумах різних площадок по всьому світу. І не дивно, адже вони в змозі надати жінкам і елегантності будь-якому одягу, зробить стильною і неповторною любую вещь - від блузки або футболки до вихідного плаття.
+
[[Файл:A672feb233eaa4c0c6dfbad1029071b9.jpg|міні]]
  
==Джерела та література==
+
Накладні комірці були дуже популярні протягом усього XX століття. Особливо актуальними вони були в 60-70-х роках.
  
==Зовнішні посилання==
+
[[Файл:66237d7b039322934bc605dc01bc27d4.jpg|міні]]
  
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
+
І сьогодні вони також не виходять з моди. Багато відомих кутюр'є використовують цю деталь гардеробу в своїх колекціях. Побачити їх можна на подіумах різних майданчиків по всьому світу. Воно й не дивно, адже вони в змозі надати жіночності і елегантності будь-якому шати, зроблять стильною і неповторною будь-яку річ - від блузки або футболки до вихідної сукні.
[[Категорія:Слова 2018 року]]
+

Поточна версія на 18:30, 3 листопада 2018

Ко́мір, -ра, м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. Ум. Комірець. У лисички, каже, гарна шкурка... на комірець. Рудч. Ск. II. 15.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КО́МІР, а, чол. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Вона [сорочка] в нього або червона, або синя, та без коміра (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 9); Карпо Петрович.. розщібнув мундир.. Суконний комір тер шию (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366); Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний.. комір (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 222). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 246.

Ілюстрації

C16b8d.jpg Ukrashenie-vorotnik2.jpg Воротник.jpeg Privately.ru 15101550151.jpg

Медіа

Див. також

Прийнято вважати, що прообрази сучасних накладних комірів з'явилися ще у древніх єгиптян. Вони були складовою частиною переважно чоловічого гардероба, покривали не тільки шию, але і плечі, і були прикрашені намистом зі скла, вишивкою і вставками з дорогоцінних каменів. Наявність такого декору мало і ще відмінну функцію, так, наприклад, у військового стану були обов'язкові червоні смуги на одному плечі.

Cf7a83bf7974a57f2187c977e8f224d9.jpg

Теплий клімат античної Греції та Риму дозволяв жителям полісів і міст обходитися без комірів більшу частину року. В інший час носили шийні хустки. Особливо їх цінували римські легіонери. Хустки були зручні і в спеку і в холод, так, і амуніція, і обладунки не натирають шию, що було дуже до речі.

1eb389397633b862f388aa23b2e8234b.jpg

В Темні століття комір вдавав із себе звичайну смужку тканини, прості люди нерідко обходилися і зовсім без нього. Ситуація змінилася ближче до XIII століття, коли на європейському континенті сформувався тип коміра-стійки - спочатку як пришивними частина аристократичного костюма, а потім і як самостійна одиниця, яку носили окремо. Законодавцями були іспанці та французи, але незабаром мода поширилася по всій Західній Європі.  

03e48a11b698dea82fd52f968dd1166e.jpg

На Русі в той час був свій варіант цього елемента одягу. І називався він нашими предками «бармен». Зазвичай їх носили у вигляді оплечья поверх основного сукні, багато вишивали бісером, перлами або коштовностями. Доступні барми були виключно князівським, боярським і царським пологам. Втім, стоячі коміри теж були не рідкістю.

Cf7e07813be49cedc74a3f07640f907f.jpg

Справжній розвиток накладні коміри отримали в епоху Ренесансу. Шили їх переважно з оксамиту та хутра. Венеціанські дожі і куртизанки прикрашали ними свої одягу: сукні, коле і камзоли.

9e2e2051a7c60475ab2bae01ae3d4760.jpg

В епоху Відродження естафету підхопили іспанські гранди, ввівши в свій гардероб жорсткий комір-стійку з тюлю або гіпюру. Він був досить високим, з рюшами та мереживом. В історію цей аксесуар увійшов під назвою «Стюарт» на честь шотландської королеви Марії Стюарт, яка дуже любила цей наряд з білосніжного тюлю або гіпюру.

Da93fe61e3d5d8768da987f9a2b33ff6.jpg

  Французькі модники, бажаючи перевершити всіх, пішли далі і збільшили розміри рюш, що робило вбрання трохи гротескним. Втім, тодішньої богеми так не здавалося. А в XVI столітті в моду увійшов так званий комір «фреза». Він був круглий, гофрований і при цьому настільки жорсткий і пишний, що обертати головою в такому одязі було вельми проблематично. Але, тим не менше їх носили дворяни і купці практично у всій Європі. Виготовляли ці коміри з дуже тонкої білої тканини, прикрашеної мереживом, найвишуканішими з яких на той момент були з Брабанта і Венеції.

A0085aaeda477e4638156e486003cfe6.jpg

Подальший розвиток цих елементів одягу тривало, і на наступному етапі в моду увійшов комір-віяло, скріплюється на спині. Імовірно він був придуманий флорентійськими кравцями. Так це чи ні, єдиної думки до цих пір не існує, проте в історії цей комір округлої форми залишився під ім'ям «Медичі», в честь королеви Франції Катерини Медичі.

6a4e5af2d3659f790ac9725e1f66ce41.jpg

У допетрівську Русь бояри носили щось схоже, але заморська назва було невідома і називався цей комір «козир».

9809a9833a0f0a165dddfe05b5d7ec7e.jpg

Перша половина XVII століття принесла нові віяння. При шведському королівському дворі замість стоячих комірів в моду увійшли відкладним. Дами і кавалери хизувалися в пишних мереживами камзолах і сукнях, а ось їх піддані покривали шиї звичайними білими комірцями. Пізніше Європу захлеснула мода на перуки. Пишні накладне волосся спадали на спину і плечі, що не могло не позначитися і на фасон комірів. Вони значно укоротилися ззаду, зате попереду стали довшими. Змінилася і форма - подовжені кінці стали прямокутними. Такий тип комірів отримав найменування «Рабат». У Росії вони з'явилися після реформ Петра I і введення їм в повсякденний побут європейського сукні.

4bfcad84be853f47724adc67fd94a18a.jpg

А в 1827 році мешканка США Ханна Монтегю в один прекрасний день прийшла до простого рішення, як заощадити на пранні чоловічих сорочок. Оскільки самої маркою їх частиною був комір, Ханна просто відокремила його від основної частини сорочки і пришила чистий. Так почалася ера знімних комірів. Особливо сподобалося це винахід військовим кравцем. Знімні коміри, як частина армійського обмундирування були прийняті в багатьох країнах і довгий час залишалися такими.

На початку XX століття на Бродвеї з успіхом йшла постановка казки Джеймса Баррі «Пітер Пен». Виконуюча головну роль актриса Мод Адамс брала діяльну участь в створенні образу свого героя. Саме вона придумала білий відкладний комірець, як деталь костюма «хлопчика, який не хотів дорослішати». З її легкої руки ці аксесуари стали головним «писком» тодішньої моди.

E73005fd35589690a971fb46d697d5f4.jpg


Даже всесвітньо відома Коко Шанель не оминула своєю увагою.

A672feb233eaa4c0c6dfbad1029071b9.jpg

Накладні комірці були дуже популярні протягом усього XX століття. Особливо актуальними вони були в 60-70-х роках.

66237d7b039322934bc605dc01bc27d4.jpg

І сьогодні вони також не виходять з моди. Багато відомих кутюр'є використовують цю деталь гардеробу в своїх колекціях. Побачити їх можна на подіумах різних майданчиків по всьому світу. Воно й не дивно, адже вони в змозі надати жіночності і елегантності будь-якому шати, зроблять стильною і неповторною будь-яку річ - від блузки або футболки до вихідної сукні.