Відмінності між версіями «Згрібати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Згріба́ти, -ба́ю, -єш, '''сов. в. '''згребти, -бу, -бе́ш, '''''гл. ''Сгребать, сгресть. [[Категорія:...)
 
 
(не показано 4 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Згріба́ти, -ба́ю, -єш, '''сов. в. '''згребти, -бу, -бе́ш, '''''гл. ''Сгребать, сгресть.  
 
'''Згріба́ти, -ба́ю, -єш, '''сов. в. '''згребти, -бу, -бе́ш, '''''гл. ''Сгребать, сгресть.  
 
[[Категорія:Зг]]
 
[[Категорія:Зг]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)]===
 +
 +
1. '''Гребучи чим-небудь, збирати в одне місце, докупи.''' У присмерку осінньої алеї Згрібають діти каштановий лист (Максим Рильський, I, 1960, 315); Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила (Борис Грінченко, I, 1963, 342).
 +
 +
2. '''Гребучи, загрібаючи, прибирати, скидати звідки-небудь.''' Шмалій бережно згрібає решту монет зі столу, ретельно зашморгує калитку (Михайло Стельмах, I, 1962, 120); Посаджений восени часник сходить дуже рано, ледве розтане сніг. В цей час треба згребти перегній, солому або торф, що ними був укритий часник (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 232); Згрібши із столу крихти, вийшов [Марко] надвір (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 95).
 +
 +
3. ''тільки док., розм.'' '''Швидким рухом узяти, вхопити що-небудь у руку (руки), рукою (руками).''' От він пірнув на дно [моря], згріб в жменю глини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 328); Згрібши квиток, кулею вилетів [сержант] на вулицю (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 36);
 +
//  Міцно схопити, обхопити кого-, що-небудь. Із-за спини в Юхима Шумило виступив і таки щось крикнув громаді. Але Юхим зразу рукою згріб його за плече й турнув з ґанку вниз (Андрій Головко, II, 1957, 309); Верткий, балакучий і дотепний красень згріб худенького Івана в обійми, закружляв ним по хаті (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 13). Див. [http://sum.in.ua/s/zghribaty]
 +
 +
==Див також==
 +
Гребти[http://sum.in.ua/s/ghrebty]
 +
==Ілюстрації==
 +
[[Файл:Згрібати.jpg|міні|центр|Восени на вулицях згрібають листя.]]
 +
==Медіа==
 +
[https://www.youtube.com/watch?v=x7lFo8X52os Каю згрібає листя.]
 +
 +
==Джерела та література==
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 163.
 +
==Зовнішні посилання==
 +
http://sum.in.ua/
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]]
 +
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Поточна версія на 14:36, 12 листопада 2021

Згріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. згребти, -бу, -бе́ш, гл. Сгребать, сгресть.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)

1. Гребучи чим-небудь, збирати в одне місце, докупи. У присмерку осінньої алеї Згрібають діти каштановий лист (Максим Рильський, I, 1960, 315); Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила (Борис Грінченко, I, 1963, 342).

2. Гребучи, загрібаючи, прибирати, скидати звідки-небудь. Шмалій бережно згрібає решту монет зі столу, ретельно зашморгує калитку (Михайло Стельмах, I, 1962, 120); Посаджений восени часник сходить дуже рано, ледве розтане сніг. В цей час треба згребти перегній, солому або торф, що ними був укритий часник (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 232); Згрібши із столу крихти, вийшов [Марко] надвір (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 95).

3. тільки док., розм. Швидким рухом узяти, вхопити що-небудь у руку (руки), рукою (руками). От він пірнув на дно [моря], згріб в жменю глини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 328); Згрібши квиток, кулею вилетів [сержант] на вулицю (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 36); // Міцно схопити, обхопити кого-, що-небудь. Із-за спини в Юхима Шумило виступив і таки щось крикнув громаді. Але Юхим зразу рукою згріб його за плече й турнув з ґанку вниз (Андрій Головко, II, 1957, 309); Верткий, балакучий і дотепний красень згріб худенького Івана в обійми, закружляв ним по хаті (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 13). Див. [1]

Див також

Гребти[2]

Ілюстрації

Восени на вулицях згрібають листя.

Медіа

Каю згрібає листя.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 163.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/