Відмінності між версіями «Згомоніти»
(Створена сторінка: '''Згомоніти, -ню, -ниш, '''''гл. ''Проговорить. ''Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», ...) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано 34 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Згомоніти, - | + | '''Згомоніти''', -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116. |
[[Категорія:Зг]] | [[Категорія:Зг]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ГОМОНІТИ, ню, ни́ш, | ||
| + | |||
| + | 1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Марко Вовчок, I, 1955, 119); В кімнаті моїй тихо. За причиненими дверима ще й досі гомонять старі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 173); | ||
| + | // Говорити, розповідати про кого-, що-небудь. Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку (Панас Мирний, IV, 1955, 236); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 250); — А яке він на тебе справив враження, Сергію Павловичу? Справді він такий учений, як ото про нього дехто гомонів? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 92). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Видавати безладні звуки; шуміти. Грає вільне широкеє море, Гомонять його хвилі гучні (Леся Українка, I, 1951, 356); Клекочуть ріки в Кара-Кумах, В Каховці гомонять турбіни (Ярослав Шпорта, Запорожці, 1952, 106); * Образно. Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла (Тарас Шевченко, I, 1951, 112). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Згомоніти1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Згомоніти2.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | Академічний тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | http://sum.in.ua/s/ghomonity | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 11:24, 25 жовтня 2018
Згомоніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116.
Сучасні словники
ГОМОНІТИ, ню, ни́ш,
1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Марко Вовчок, I, 1955, 119); В кімнаті моїй тихо. За причиненими дверима ще й досі гомонять старі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 173); // Говорити, розповідати про кого-, що-небудь. Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку (Панас Мирний, IV, 1955, 236); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 250); — А яке він на тебе справив враження, Сергію Павловичу? Справді він такий учений, як ото про нього дехто гомонів? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 92).
2. перен. Видавати безладні звуки; шуміти. Грає вільне широкеє море, Гомонять його хвилі гучні (Леся Українка, I, 1951, 356); Клекочуть ріки в Кара-Кумах, В Каховці гомонять турбіни (Ярослав Шпорта, Запорожці, 1952, 106); * Образно. Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла (Тарас Шевченко, I, 1951, 112).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Академічний тлумачний словник
