Відмінності між версіями «Звада»
(Створена сторінка: '''Звада, -ди, '''''ж. ''Ссора, распря, раздоръ. ''Лучча солом’яна згода, як золота звада. ''Ном. №...) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Звада, -ди, '''''ж. ''Ссора, распря, раздоръ. ''Лучча солом’яна згода, як золота звада. ''Ном. № 3279. Ум. '''Звадка. '''''Нема тії хатки, де б не було звадки. ''Ном. № 3320. | '''Звада, -ди, '''''ж. ''Ссора, распря, раздоръ. ''Лучча солом’яна згода, як золота звада. ''Ном. № 3279. Ум. '''Звадка. '''''Нема тії хатки, де б не було звадки. ''Ном. № 3320. | ||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | СВАРКА, и, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 36); | ||
| + | // Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218); | ||
| + | // Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. Їй навіть чудно, що з ковалихою вони часто у сварці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43). | ||
| + | Заходити (зайти) в сварку; Заводити (завести) сварку — починати сваритися. — Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила, — кажу (Марко Вовчок, I, 1955, 6); Не було в селі такого ґазди. Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Іван Франко, XIII, 1954, 344); Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325). | ||
| + | |||
| + | 2. Грубі, образливі слова; лайка. Дома його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143). | ||
| + | |||
| + | 3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Панас Мирний, IV, 1955, 181). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 65. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Kak pomiritsya s muzhem posle silnoj ssori Razgovor ob otnosheniyah s muzhchinoj.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Konflikt-1-0x0.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Yak-uniknuti-svarok-z-cholovikom-300x200.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:620985 w 300.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 18:15, 20 листопада 2018
Звада, -ди, ж. Ссора, распря, раздоръ. Лучча солом’яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. Ум. Звадка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.
Сучасні словники
СВАРКА, и, жін.
1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 36); // Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218); // Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. Їй навіть чудно, що з ковалихою вони часто у сварці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43).
Заходити (зайти) в сварку; Заводити (завести) сварку — починати сваритися. — Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила, — кажу (Марко Вовчок, I, 1955, 6); Не було в селі такого ґазди. Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Іван Франко, XIII, 1954, 344); Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325).
2. Грубі, образливі слова; лайка. Дома його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143).
3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Панас Мирний, IV, 1955, 181).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 65.
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
