Відмінності між версіями «Дальш»
(→Зовнішні посилання) |
|||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Да]] | [[Категорія:Да]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | + | ||
| + | ДАЛЕ́КО. | ||
| + | |||
| + | 1. Присл. до далекий 1. Поїдеш далеко, Побачиш багато;.. Згадай мене, брате! (Тарас Шевченко, I, 1951, 69); Десь далеко лунали глухі удари важких гармат (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 149). | ||
| + | Далеко-далеко; Далеко-предалеко — дуже далеко. Гори за горами .. тяглися далеко-далеко (Нечуй-Левицький, III, 1956, 317); Довкола тільки урвище, безодня, безкрай. Видно далеко-далеко (Юрій Смолич, II, 1958, 15). | ||
| + | |||
| + | 2. при вищ. ст. У великій, значній мірі; набагато. Любий Миша! .. Взагалі я помітила, що ти, перейшовши на другий курс, почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше (Леся Українка, V, 1956, 18); Взагалі ж я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 353); — У природі далеко більше добрих начал, ніж злих (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 206). | ||
| + | |||
| + | 3. у знач. присудк. сл. На великій відстані. Зірка зійшла, а вона [Оксана] ще далеко від села (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 459); Була у Ольги Федорівни.. Далеко дуже той дім, аж за містом (Леся Українка, V, 1956, 418). | ||
| + | |||
| + | 4. у знач. присудк. сл. Не скоро настане який-небудь час, пора. От того-то наша Галочка така й смутна була, що неділенька далеко: аж через шість день [днів] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 326); Щодня .. тай несе хоч небагате додому. Ще й до місяця далеко, а в Василя вже шість рублів (Панас Мирний, IV, 1955, 117). | ||
| + | |||
| + | 5. у знач. присудк. сл., кому, чому до кого — чого. Не рівнятися кому-, чому-небудь з кимсь, чимсь; не рівня хтось кому-небудь. Далеко куцому до зайця! (Номис, 1864, № 5436); — Де Кубраківна? — каже [Василь], — чи не та чорнява?.. — Ні, — каже Левко, — нам до тієї далеко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 32). | ||
| + | ♦ Далеко за...: а) набагато пізніше я-кого-небудь часу. Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись (Панас Мирний, II, 1954, 278); б) набагато більше, ніж. Їй було далеко за тридцять (Максим Горький, Діло Артам., перекл. Плужника, 1934, 10); Далеко зайти — вийти за межі допустимого. Знов упертість моя зайшла так далеко, що мене довелося провчити (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 11); Далеко не... — зовсім не... Запевне, що і в мене на серці далеко не завжди йде дощ (Леся Українка, V, 1956, 92); Санько явно розчулився, виглядав далеко не тим страшним слідчим, як то казали з камері (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 68); Далеко піти — добитися успіхів, слави; стати відомим. — Якби мій Стась не пустував, то пішов би далеко, — часто говорила мати гостям, цілуючи Стася (Нечуй-Левицький, II, 1956, 39); — Голова, — протягом хвалили [Проценка] старі батьки, — послухай його — не наслухаєшся... Далеко такий піде — не здоженеш (Панас Мирний, III, 1954, 190); Далеко ходити не треба (не будемо і т. ін.) — уживається при згадуванні про те, що є завжди під руками. | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 21: | Рядок 24: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 22:04, 28 жовтня 2018
Дальш, дальше, нар. 1) Сравнительная степень отъ далеко. Вони тікають від мене, а я мов помелом їх мету та все дальш, та все дальш у пекло пру та пру. Стор. МПр. 47. 2) = Далі 2. 3) Прочь. Да я й цілкового не хочу; цур тобі поганий, дальш! Кв.
ДАЛЕ́КО.
1. Присл. до далекий 1. Поїдеш далеко, Побачиш багато;.. Згадай мене, брате! (Тарас Шевченко, I, 1951, 69); Десь далеко лунали глухі удари важких гармат (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 149).
Далеко-далеко; Далеко-предалеко — дуже далеко. Гори за горами .. тяглися далеко-далеко (Нечуй-Левицький, III, 1956, 317); Довкола тільки урвище, безодня, безкрай. Видно далеко-далеко (Юрій Смолич, II, 1958, 15).
2. при вищ. ст. У великій, значній мірі; набагато. Любий Миша! .. Взагалі я помітила, що ти, перейшовши на другий курс, почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше (Леся Українка, V, 1956, 18); Взагалі ж я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 353); — У природі далеко більше добрих начал, ніж злих (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 206).
3. у знач. присудк. сл. На великій відстані. Зірка зійшла, а вона [Оксана] ще далеко від села (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 459); Була у Ольги Федорівни.. Далеко дуже той дім, аж за містом (Леся Українка, V, 1956, 418).
4. у знач. присудк. сл. Не скоро настане який-небудь час, пора. От того-то наша Галочка така й смутна була, що неділенька далеко: аж через шість день [днів] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 326); Щодня .. тай несе хоч небагате додому. Ще й до місяця далеко, а в Василя вже шість рублів (Панас Мирний, IV, 1955, 117).
5. у знач. присудк. сл., кому, чому до кого — чого. Не рівнятися кому-, чому-небудь з кимсь, чимсь; не рівня хтось кому-небудь. Далеко куцому до зайця! (Номис, 1864, № 5436); — Де Кубраківна? — каже [Василь], — чи не та чорнява?.. — Ні, — каже Левко, — нам до тієї далеко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 32). ♦ Далеко за...: а) набагато пізніше я-кого-небудь часу. Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись (Панас Мирний, II, 1954, 278); б) набагато більше, ніж. Їй було далеко за тридцять (Максим Горький, Діло Артам., перекл. Плужника, 1934, 10); Далеко зайти — вийти за межі допустимого. Знов упертість моя зайшла так далеко, що мене довелося провчити (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 11); Далеко не... — зовсім не... Запевне, що і в мене на серці далеко не завжди йде дощ (Леся Українка, V, 1956, 92); Санько явно розчулився, виглядав далеко не тим страшним слідчим, як то казали з камері (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 68); Далеко піти — добитися успіхів, слави; стати відомим. — Якби мій Стась не пустував, то пішов би далеко, — часто говорила мати гостям, цілуючи Стася (Нечуй-Левицький, II, 1956, 39); — Голова, — протягом хвалили [Проценка] старі батьки, — послухай його — не наслухаєшся... Далеко такий піде — не здоженеш (Панас Мирний, III, 1954, 190); Далеко ходити не треба (не будемо і т. ін.) — уживається при згадуванні про те, що є завжди під руками.
