Відмінності між версіями «Збоку»
(Створена сторінка: '''Збо́ку, '''''нар. ''1) Сбоку. ''У жупані, кругом пані і спереду й збоку. ''Шевч. 18. 2) Со стороны. ''...) |
|||
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Збо́ку, '''''нар. ''1) Сбоку. ''У жупані, кругом пані і спереду й збоку. ''Шевч. 18. 2) Со стороны. ''Ти мене не хвали, нехай люде збоку похвалять. ''Ном. № 13329. ''Зараз збоку всі побачать, що де яка мила. ''Чуб. V. 37. | '''Збо́ку, '''''нар. ''1) Сбоку. ''У жупані, кругом пані і спереду й збоку. ''Шевч. 18. 2) Со стороны. ''Ти мене не хвали, нехай люде збоку похвалять. ''Ном. № 13329. ''Зараз збоку всі побачать, що де яка мила. ''Чуб. V. 37. | ||
[[Категорія:Зб]] | [[Категорія:Зб]] | ||
+ | ЗБОКУ, присл. 1. З бокової сторони. А сам [крамар] то збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Бий його сила божа, де в його ті слова беруться! (Н.-Лев., І, 1956, 59); Гнідко, натужуючись проти гори, тихо ступає; збоку йде Яким, придержуючись за полудрабок рукою (Мирний, IV, 1955, 314); Василь і Михась вже були в кабінеті слідчого, а збоку стовбичили поліцаї (Чорн., Визвол. земля, 1959, 89); Хлопець збіг із тротуару й пішов бруківкою, збоку (Головко, І, 1957, 162); // з прийм. від (од). В боковій стороні щодо чого-небудь. Збоку од шляху дві дикі груші тремтіли дрібненьким листом у ранішнім холодку (Коцюб., II, 1955, 376). | ||
+ | |||
+ | Дивитися (зиркати, позирати і т. ін.) збоку - дивитися не прямо, скоса. А сам [старий], говорячи так, збоку якось на неї дивиться мудро, що горда удова тільки зчервоніє (Вовчок, І, 1955, 185); Ярошенко збоку зиркнув на гостроносеньке з руденькими бровами та віями обличчя панянки, зітхнув і взяв помалу дівчину під руку (Вас., І, 1959, 192). | ||
+ | |||
+ | 2. На віддалі, здаля. І здавалось збоку, ніби то розмовляли не вони, а хтось інший говорив за їх (Н.-Лев., IV, 1956, 236); Вся велич того, що робиться на його Батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала наче зрозумілішою і видимішою (Гончар, III, 1959, 220); // Ззовні. Рука Кирила лежала в чужій руці й дружнє тепло пестило збоку, але він чув якусь нехіть (Коцюб., II, 1955, 217); Не діждати збоку Нам поради - ні! Певність свого кроку, Сміливість в борні (Граб., І, 1959, 356); // Не на першому плані. - Літа були, Тимофію, тоді збоку, а попереду - чоловік. От коли я повів тебе наймати до Варчуків, там.. питають: «Скільки ж років синові?» Я й кажу: «Та вже пастушок». Так і пішов ти до череди (Стельмах, II, 1962, 30); // В становищі або з точки зору непричетного до чогось, безстороннього. Ти мене не хвали - нехай люди збоку похвалять (Номис, 1864, № 13329); - Підвестися під вогнем на весь зріст,- це безстрашність.. Тільки ви цього не можете зрозуміти. Ви вже не можете дивитися на себе збоку (Довж., І 1958, 301). | ||
+ | |||
+ | @ Заходити (забігати) збоку - діяти не прямо, не відкрито; хитрувати. [Xрапко:] А чого ж ти ждеш від моїх ворогів лихих? ..До мене прямо не знають, як підступити, та збоку заходять... (Мирний, V, 1955,176). | ||
+ | |||
+ | 4. у знач. прийм. з род. в. Уживається при вказівці на знаходження кого-, чого-небудь з бокової сторони об'єкта. Іван примостився збоку стола на стільчику (Н.-Лев., III, 1956, 351); Рідкодуб і Карась мовчки йшли збоку созівських гарб (Кир., Вибр., 1960, 258). | ||
+ | [[Файл:1555413827 zboku-napysannya.jpg|обрамити]] | ||
+ | [[Depositphotos 31848357-stock-photo-american-country-road-side-view.jpg|міні]] |
Поточна версія на 14:42, 18 листопада 2019
Збо́ку, нар. 1) Сбоку. У жупані, кругом пані і спереду й збоку. Шевч. 18. 2) Со стороны. Ти мене не хвали, нехай люде збоку похвалять. Ном. № 13329. Зараз збоку всі побачать, що де яка мила. Чуб. V. 37. ЗБОКУ, присл. 1. З бокової сторони. А сам [крамар] то збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Бий його сила божа, де в його ті слова беруться! (Н.-Лев., І, 1956, 59); Гнідко, натужуючись проти гори, тихо ступає; збоку йде Яким, придержуючись за полудрабок рукою (Мирний, IV, 1955, 314); Василь і Михась вже були в кабінеті слідчого, а збоку стовбичили поліцаї (Чорн., Визвол. земля, 1959, 89); Хлопець збіг із тротуару й пішов бруківкою, збоку (Головко, І, 1957, 162); // з прийм. від (од). В боковій стороні щодо чого-небудь. Збоку од шляху дві дикі груші тремтіли дрібненьким листом у ранішнім холодку (Коцюб., II, 1955, 376).
Дивитися (зиркати, позирати і т. ін.) збоку - дивитися не прямо, скоса. А сам [старий], говорячи так, збоку якось на неї дивиться мудро, що горда удова тільки зчервоніє (Вовчок, І, 1955, 185); Ярошенко збоку зиркнув на гостроносеньке з руденькими бровами та віями обличчя панянки, зітхнув і взяв помалу дівчину під руку (Вас., І, 1959, 192).
2. На віддалі, здаля. І здавалось збоку, ніби то розмовляли не вони, а хтось інший говорив за їх (Н.-Лев., IV, 1956, 236); Вся велич того, що робиться на його Батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала наче зрозумілішою і видимішою (Гончар, III, 1959, 220); // Ззовні. Рука Кирила лежала в чужій руці й дружнє тепло пестило збоку, але він чув якусь нехіть (Коцюб., II, 1955, 217); Не діждати збоку Нам поради - ні! Певність свого кроку, Сміливість в борні (Граб., І, 1959, 356); // Не на першому плані. - Літа були, Тимофію, тоді збоку, а попереду - чоловік. От коли я повів тебе наймати до Варчуків, там.. питають: «Скільки ж років синові?» Я й кажу: «Та вже пастушок». Так і пішов ти до череди (Стельмах, II, 1962, 30); // В становищі або з точки зору непричетного до чогось, безстороннього. Ти мене не хвали - нехай люди збоку похвалять (Номис, 1864, № 13329); - Підвестися під вогнем на весь зріст,- це безстрашність.. Тільки ви цього не можете зрозуміти. Ви вже не можете дивитися на себе збоку (Довж., І 1958, 301).
@ Заходити (забігати) збоку - діяти не прямо, не відкрито; хитрувати. [Xрапко:] А чого ж ти ждеш від моїх ворогів лихих? ..До мене прямо не знають, як підступити, та збоку заходять... (Мирний, V, 1955,176).
4. у знач. прийм. з род. в. Уживається при вказівці на знаходження кого-, чого-небудь з бокової сторони об'єкта. Іван примостився збоку стола на стільчику (Н.-Лев., III, 1956, 351); Рідкодуб і Карась мовчки йшли збоку созівських гарб (Кир., Вибр., 1960, 258).