Відмінності між версіями «Заячати»
(Створена сторінка: '''Заяча́ти, -чу́, -чи́ш, '''''гл. ''Закричать (о лебедяхъ и людяхъ). ''Випливала лебедочка по вод...) |
|||
| (не показані 7 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Заяча́ти, -чу́, -чи́ш, '''''гл. ''Закричать (о лебедяхъ и людяхъ). ''Випливала лебедочка по воді,... заячала, в воду вдарила крилом. ''Щог. 47. | '''Заяча́ти, -чу́, -чи́ш, '''''гл. ''Закричать (о лебедяхъ и людяхъ). ''Випливала лебедочка по воді,... заячала, в воду вдарила крилом. ''Щог. 47. | ||
[[Категорія:За]] | [[Категорія:За]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==== Великий тлумачний словник сучасної української мови ==== | ||
| + | ЗАЯЧАТИ -чу, -чиш, док. | ||
| + | 1. Почати ячати; закричати (про лебедів і деяких інших птахів). | ||
| + | 2. Почати кричати, галасувати (про людей). https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B8 | ||
| + | |||
| + | ==== Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ==== | ||
| + | ЗАКРИЧАТИ, чу, чиш, док. | ||
| + | |||
| + | 1. неперех. Почати кричати; загаласувати, залементувати. Пані страшно закричала.. і учепилась руками, немов залізними кігтями, у своє добро (Марко Вовчок, I, 1955, 358); О. Хведор зареготавсь, аж одна дитина закричала спросоння (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 127); [Любов:] Мені здавалось, що от-от я мушу чогось закричати не своїм голосом і всіх вжахнути (Леся Українка, II, 1951, 48); Як тільки в могилу посипались перші грудки землі,.. у нестямі закричали жінки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 23); | ||
| + | // Почати видавати різкі пронизливі звуки (про птахів, тварин). Заревли корови по дворах; закричали гуси на плавах (Панас Мирний, I, 1954, 318). | ||
| + | |||
| + | 2. перех. і без додатка. Голосно вигукнути. Трохи-потроху піщани закричали, заґвалтували, що вони панові довіку не покоряться (Панас Мирний, I, 1949, 189); Ми й собі як закричимо «ура», аж наче нас підіймає вгору від того крику (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 50); — Насмертний бій, — всі закричали, — Вітчизна нас благословля! (Володимир Сосюра, II, 1958, 488). | ||
| + | ♦ Закричати [на] пробі див. пробі. | ||
| + | |||
| + | 3. неперех., на кого. Почати лаятись, гримати. [Павло:] Як закричить на мене пан, як затупотить... (Марко Кропивницький, II, 1958, 239). | ||
| + | |||
| + | 4. перех., рідко. Змучити криком, лайкою і т. ін. — Ех, сину, сину, — промовляє докірливо батько, — не кричи хоч ти вже на старого, бо так закричали мене за цей місяць — жить не хочеться! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 39). http://sum.in.ua/s/zakrychaty | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет музичного мистецтва і хореографії]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет музичного мистецтва і хореографії]] | ||
Поточна версія на 07:52, 22 квітня 2024
Заяча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Закричать (о лебедяхъ и людяхъ). Випливала лебедочка по воді,... заячала, в воду вдарила крилом. Щог. 47.
Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЗАЯЧАТИ -чу, -чиш, док. 1. Почати ячати; закричати (про лебедів і деяких інших птахів). 2. Почати кричати, галасувати (про людей). https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B8
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗАКРИЧАТИ, чу, чиш, док.
1. неперех. Почати кричати; загаласувати, залементувати. Пані страшно закричала.. і учепилась руками, немов залізними кігтями, у своє добро (Марко Вовчок, I, 1955, 358); О. Хведор зареготавсь, аж одна дитина закричала спросоння (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 127); [Любов:] Мені здавалось, що от-от я мушу чогось закричати не своїм голосом і всіх вжахнути (Леся Українка, II, 1951, 48); Як тільки в могилу посипались перші грудки землі,.. у нестямі закричали жінки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 23); // Почати видавати різкі пронизливі звуки (про птахів, тварин). Заревли корови по дворах; закричали гуси на плавах (Панас Мирний, I, 1954, 318).
2. перех. і без додатка. Голосно вигукнути. Трохи-потроху піщани закричали, заґвалтували, що вони панові довіку не покоряться (Панас Мирний, I, 1949, 189); Ми й собі як закричимо «ура», аж наче нас підіймає вгору від того крику (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 50); — Насмертний бій, — всі закричали, — Вітчизна нас благословля! (Володимир Сосюра, II, 1958, 488). ♦ Закричати [на] пробі див. пробі.
3. неперех., на кого. Почати лаятись, гримати. [Павло:] Як закричить на мене пан, як затупотить... (Марко Кропивницький, II, 1958, 239).
4. перех., рідко. Змучити криком, лайкою і т. ін. — Ех, сину, сину, — промовляє докірливо батько, — не кричи хоч ти вже на старого, бо так закричали мене за цей місяць — жить не хочеться! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 39). http://sum.in.ua/s/zakrychaty
Ілюстрації
|
|
|
|
