Відмінності між версіями «Зімовик»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сучасні словники)
 
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника)
Рядок 8: Рядок 8:
  
 
  Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.
 
  Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.
'''
+
 
ЗИМОВИ́К, а, ч., рідко.'''
+
'''ЗИМОВИ́К, а, ч., рідко.'''
  
 
1. Те саме, що зимівни́к. Уже останні дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зимовик поставили (Барв., Опов.., 1902, 160).
 
1. Те саме, що зимівни́к. Уже останні дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зимовик поставили (Барв., Опов.., 1902, 160).
Рядок 46: Рядок 46:
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
  
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет реклама та зв'язки з громадськістю]]
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 02:13, 21 листопада 2018

Зімовик, -ка, м. 1) Погребъ, куда на зиму кладутъ ульи съ пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. Г. Барв. 160. 2) = Зімовник. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика. Стор. II. 11.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Зімовни́к, -ка, м.

Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.

ЗИМОВИ́К, а, ч., рідко.

1. Те саме, що зимівни́к. Уже останні дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зимовик поставили (Барв., Опов.., 1902, 160).

2. Те саме, що зимі́вник. Скінчивши своє діло, недовго він зоставався в коші, дуже вже старий був і, подякувавши за хліб-сіль, помандрував собі у степи, щоб де-небудь сісти зимовиком і завести пасіку, бо дуже кохався у бджолі (Стор., І, 1957, 202).

ЗИМІ́ВНИК, а, чол.

Той, хто залишається зимувати де-небудь з певною метою. Ось він [криголам] усе ближче, і вже гримить з палуби салют на честь хоробрих зимівників... (Олесь Донченко, VI, 1957, 496).

ЗИМІВНИ́К, а, чол.

1. Утеплене приміщення для зимування бджіл. З настанням холодів пасічник заносить зібрані на зимівлю бджолосім'ї в зимівник. Зимівник має бути сухий, тихий, здатний тримати сталу температуру та вологість повітря (Бджільництво, 1956, 62).

2. іст. Зимове житло запорожця за межами Січі. З правіку селилися тут по зимівниках запорожці та лоцмани дніпровські, мужні й відважні люди (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 57).

Ілюстрації

Ded70e1e797e3450f9cae0fec4ea3e79.jpg 501.jpg Psmovnik-pchely-300x182.jpg Прр.jpg

Медіа

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 567.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 566.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 566.

Зовнішні посилання