Відмінності між версіями «Товпига»

Поточна версія на 15:19, 27 жовтня 2018

Товпига

Словник Гріченка

Товпи́га, -ги, об. Толстый, неуклюжій человѣкъ. А вже товпига і та. Черк. у.

Захворювання

Ожирі́ння або розгла́днення — захворювання, при якому надлишковий накопичений жир у тілі несприятливо впливає на стан здоров'я, призводячи до зменшення середньої тривалості життя та/або збільшення проблем зі здоров'ям. Людину вважають хворою на ожиріння, якщо індекс маси тіла (ІМТ), показник, який можна обрахувати розділивши вагу людини у кілограмах на зведений у квадрат зріст людини в метрах, перевищує 30 кг/м2.

Причини

На індивідуальному рівні поясненням причини більшості випадків ожиріння вважається споживання надмірної кількості енергії з їжею у поєднанні з недостатньою фізичною активністю. В окремих випадках ожиріння пов'язане з генетикою, проблемами зі здоров'ям або психіатричним захворюванням. На противагу цьому, підвищення рівня захворюваності на ожиріння на суспільному рівні вважається пов'язаним з тим, що їжу легко отримати і що вона є апетитною, а також із підвищеним користуванням автомобілями та механізованим виробництвом.

Вплив на здоров'я

Надлишкова вага супроводжується різними захворюваннями, а саме серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом ІІ типу, синдромом обструктивного апное сну, деякими видами раку, остеоартритом та астмою. Через це було визнано, що ожиріння спричиняє зменшення середньої тривалості життя.

Захворювання

Ожиріння збільшує ризик багатьох фізичних і психічних патологій. Ці супутні захворювання найчастіше проявляються як метаболічний синдром,комбінація медичних розладів, яка включає: цукровий діабет 2-го типу, підвищений кров'яний тиск, високий рівень холестерину в крові і високий рівень тригліцеридів.

Ускладнення або викликані безпосередньо ожирінням, або непрямо зв'язані з ним через механізми, що мають спільну причину, наприклад, погане харчування або сидячий спосіб життя. Сила зв'язку між ожирінням і конкретним захворюванням буває різною. Одним із найсильніших є звʼязок із діабетом 2-го типу. Надлишковий жир лежить в основі 64 % випадків діабету у чоловіків і 77 % випадків у жінок.

Наслідки для здоров'я діляться на дві великі категорії: ті, що виникають у результаті впливу збільшеної жирової маси (наприклад, остеоартрит, обструктивне апное сну, соціальна стигматизація) і ті, що пов'язані зі збільшенням кількості жирових клітин (діабет, рак, серцево-судинні захворювання, неалкогольна жирова дистрофія печінки). Збільшення жирових відкладень змінює реакцію організму на інсулін, що може викликати інсулінорезистентність. Збільшення жиру також створює прозапальний стан і протромботичний стан .

Смертність

Ожиріння є однією з головних причин передчасної смерті у всьому світі. Під час широкомасштабних американських і європейських досліджень було виявлено, що ризик смертності мінімальний при ІМТ 20-25 кг/м2 для людей, які не палять, і 24–27 кг/м2 для курців. Зі зміною показника ІМТ у будь-яку сторону ризик збільшується. ІМТ, що перевищує 32, зв'язують з подвійним рівнем смертності серед жінок за період протягом 16-річного періоду. За підрахунками, в Сполучених Штатах ожиріння спричиняє зростання з 111 909 до 365 000 смертей на рік, водночас у Європі 1 мільйон (7,7 %) смертей зв'язують з надлишковою вагою. В середньому, ожиріння призводить до скорочення середньої тривалості життя на строк від шести до семи років. Якщо показник ІМТ складає 30-35, середня тривалість життя зменшується на строк від двох до чотирьох років,а при крайньому ступені ожиріння (ІМТ>40) середня тривалість життя зменшується на 10 років.

Генетичний фактор

Як і багато інших хвороб, ожиріння є результатом взаємодії генетичних та зовнішніх чинників. Поліморфізми у різноманітних генах, які контролюють апетит та метаболізм, створюють схильність до ожиріння, коли достатньо енергії споживається з їжею. Станом на 2006 рік було виявлено більше, ніж 41 центр генетичних зв'язків, пов'язаних із розвитком ожиріння за наявності сприятливого середовища. Було виявлено, що люди з двома копіями гена FTO (ген, пов'язаний з масою жиру та ожиріння), у середньому важать на 3—4 кг більше та мають в 1,67 разів вищий ризик ожиріння у порівнянні з тими, які не мають алелів з таким ризиком. Процент ожиріння, який можна віднести на рахунок генетичних факторів, складає від 6 до 85 % в залежності від досліджуваної популяції.

Ожиріння є основним проявом кількох синдромів, таких як синдром Прадера-Віллі, синдром Барде-Бідля, синдром Коена, синдром МОМО, синдром Алстрема тощо. (Термін «несиндромне ожиріння» подекуди використовується для виключення цих патологій.)У людей з раннім проявом сильного ожиріння (визначається як прояв у віці до 10 років та індекс маси тіла більше, ніж 3 середніх відхилення від нормального), 7 % мають одноточечну мутацію ДНК.

Дослідження, які зосереджувалися більше на успадкуванні наборів, ніж на окремих генах, виявили, що 80 % нащадків двох батьків, які мали ожиріння, страждали від ожиріння, на противагу менш, ніж 10 % нащадків двох батьків, які мали нормальну вагу.

Ілюстрації