Відмінності між версіями «Гиково»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гиково, '''''нар. ''Заикаясь. | '''Гиково, '''''нар. ''Заикаясь. | ||
| − | == | + | ==Словник української мови== |
| − | + | ||
'''ЗАТИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАГНУТИСЯ і ЗАТЯТИСЯ, тнуся, тнешся, док'''. 1. Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін. Школяр, затинаючись, виписував цифір'ю та робив викладки (Мирний, IV, 1955, 110); Поспіхом, затинаючись, схлипуючи, Дем'ян розповідає (Смолич, Мир.., 1958, 165); - Я завжди дорожила твоєю.. дружбою, - промовила Дзвінка. Хотіла сказати «любов'ю», але затнулася на цьому слові і сказала «дружбою» (Гжицький, Опришки, 1962, 172); «Вірую» почав було вчити, та на «же за ним» як затявсь, та й покинув письмо (Кв.-Осн., II, 1956, 200); - Чуєш, Андрію?.. -хотіла спитати вдруге, але тут же затялась.. її злякали його очі (Гур., Наша молодість, 1949, 140). | '''ЗАТИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАГНУТИСЯ і ЗАТЯТИСЯ, тнуся, тнешся, док'''. 1. Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін. Школяр, затинаючись, виписував цифір'ю та робив викладки (Мирний, IV, 1955, 110); Поспіхом, затинаючись, схлипуючи, Дем'ян розповідає (Смолич, Мир.., 1958, 165); - Я завжди дорожила твоєю.. дружбою, - промовила Дзвінка. Хотіла сказати «любов'ю», але затнулася на цьому слові і сказала «дружбою» (Гжицький, Опришки, 1962, 172); «Вірую» почав було вчити, та на «же за ним» як затявсь, та й покинув письмо (Кв.-Осн., II, 1956, 200); - Чуєш, Андрію?.. -хотіла спитати вдруге, але тут же затялась.. її злякали його очі (Гур., Наша молодість, 1949, 140). | ||
| Рядок 20: | Рядок 19: | ||
{{#ev:youtube|E4xNyKhZpsA}} | {{#ev:youtube|E4xNyKhZpsA}} | ||
{{#ev:youtube|fY1Dq9jNEmQ}} | {{#ev:youtube|fY1Dq9jNEmQ}} | ||
| − | + | ==Джерела та література== | |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
*[https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F] | *[https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F] | ||
Поточна версія на 11:41, 24 жовтня 2018
Гиково, нар. Заикаясь.
Зміст
Словник української мови
ЗАТИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАГНУТИСЯ і ЗАТЯТИСЯ, тнуся, тнешся, док. 1. Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін. Школяр, затинаючись, виписував цифір'ю та робив викладки (Мирний, IV, 1955, 110); Поспіхом, затинаючись, схлипуючи, Дем'ян розповідає (Смолич, Мир.., 1958, 165); - Я завжди дорожила твоєю.. дружбою, - промовила Дзвінка. Хотіла сказати «любов'ю», але затнулася на цьому слові і сказала «дружбою» (Гжицький, Опришки, 1962, 172); «Вірую» почав було вчити, та на «же за ним» як затявсь, та й покинув письмо (Кв.-Осн., II, 1956, 200); - Чуєш, Андрію?.. -хотіла спитати вдруге, але тут же затялась.. її злякали його очі (Гур., Наша молодість, 1949, 140).
Дух (дихання і т. ін.) затинається - дихання утруднюється, переривається на якийсь час. Серце його, як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався в грудях (Мирний, IV, 1955, 299).
2. Не погоджуючись із чим-небудь, уперто наполягати на своєму; упиратися. Я говоритиму, а він мав затинатися, що про ніщо не знає (Фр., VI, 1951, 193); - Важко тобі буде, сміятимуться з тебе панські діти.. А ти затнись і стій на своїм, наче серце твоє з каменю... (Кол., Терен.., 1959, 16); І чого б я ото так затявся? Все через чортів характер! Через впертість ослячу. Тьфу! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 448); // перен. Переставати діяти (про апарати, механізми). [Варвара:] Він хотів вистрелити в мого коня, та автомат затявся (Галан, І, 1960, 519).
Як (наче і т. ін.) затявся (затялася, затялися і т.ін.): а) уперто не бажати робити що-небудь. - Ще тільки на полудень сонце зверне, а вони вже сапи на плечі і гайда додому. Прошу їх, молю, ну ще три рядки пройдемо, а вони як затялися (Хижняк, Невгамовна, 1961, 70); Сказав [Павло], як затявся, що більше і зустрічатися не бажає... (Кучер, Прощай.., 1957, 346); б) тривати протягом певного часу. Дощі - як затялися: щодня та й щодня... (Мирний, II, 1954, 281).
3. тільки док., рідко. Ударитися, зачепитися, спіткнутися. - Поманеньку везе наш земський коник, та все везе, усе вперед. Хіба затнеться де на якому лихому мостику (Мирний, III, 1954, 283); Чоловік розігнався, в одвірок затявся (Чуб., V, 1874, 1080).
Ілюстрація
|
