Відмінності між версіями «Чепчик»
(→Джерела та література) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
// Біла шапочка у медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. Буфетниці в білих чепчиках невтомно снували поміж рядами, пропонуючи морозиво (Павло Автомонов. В. Кошик, 1954, 273); | // Біла шапочка у медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. Буфетниці в білих чепчиках невтомно снували поміж рядами, пропонуючи морозиво (Павло Автомонов. В. Кошик, 1954, 273); | ||
// Дитяча шапочка, що має вигляд капора. Під синім дашком, завинутий у пелюшки й маленьку ковдру, з вишитим чепчиком на лисій голівці, лежав син (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 280). | // Дитяча шапочка, що має вигляд капора. Під синім дашком, завинутий у пелюшки й маленьку ковдру, з вишитим чепчиком на лисій голівці, лежав син (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 280). | ||
| + | |||
| + | 1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся. Через намітку [на голові] блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 15); Сиве волосся, що вибивалося з-під очіпка, тепер здавалося ще білішим (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 183); * Образно. Йому подобається.. знімати снігові очіпки з кілків у тинах (Григорій Тютюнник, Зав'язь, 1966, 38); * У порівняннях. Хата з хатиною під запрілою соломою, мов з-під зеленого очіпка, дивилась, як сліпий більмами, трьома вікнами через купу гною до повітки (Петро Панч, В дорозі, 1959, 22). | ||
| + | |||
| + | 2. рідко. Те саме, що ковпак 1. Весь кухонний персонал в білих халатах з білими очіпками на голові. Не кухня, а лабораторія (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 254). | ||
| + | |||
| + | ЧЕПЕ́ЦЬ, чіпця, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що очіпок. Чув же я вісти [вісті] і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку (Словник Грінченка). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
[[Зображення:Апвававававав.gif|x140px]] | [[Зображення:Апвававававав.gif|x140px]] | ||
[[Зображення:6575_chepchik-kruzhevnoy.jpg|x140px]] | [[Зображення:6575_chepchik-kruzhevnoy.jpg|x140px]] | ||
| − | [[Зображення: | + | [[Зображення:232px-Чіпець_2.jpg|x140px]] |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| Рядок 19: | Рядок 27: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 295. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 295. | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=video&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwi86oqo2ZzeAhVvgaYKHd4UBdwQtwIIJzAA&url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3D-khvjcP2w-s&usg=AOvVaw2MWF90a1O32bgalaZo_X57 | ||
Поточна версія на 12:19, 4 листопада 2018
Чепчик, -ка, м. 1) = Чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32. 2) Ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII. 76) или животное. (Богод. у.).
Сучасні словники
ЧЕ́ПЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до чепець. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок, I, 1955, 108);
// Біла шапочка у медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. Буфетниці в білих чепчиках невтомно снували поміж рядами, пропонуючи морозиво (Павло Автомонов. В. Кошик, 1954, 273); // Дитяча шапочка, що має вигляд капора. Під синім дашком, завинутий у пелюшки й маленьку ковдру, з вишитим чепчиком на лисій голівці, лежав син (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 280).
1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся. Через намітку [на голові] блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 15); Сиве волосся, що вибивалося з-під очіпка, тепер здавалося ще білішим (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 183); * Образно. Йому подобається.. знімати снігові очіпки з кілків у тинах (Григорій Тютюнник, Зав'язь, 1966, 38); * У порівняннях. Хата з хатиною під запрілою соломою, мов з-під зеленого очіпка, дивилась, як сліпий більмами, трьома вікнами через купу гною до повітки (Петро Панч, В дорозі, 1959, 22).
2. рідко. Те саме, що ковпак 1. Весь кухонний персонал в білих халатах з білими очіпками на голові. Не кухня, а лабораторія (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 254).
ЧЕПЕ́ЦЬ, чіпця, чол.
1. Те саме, що очіпок. Чув же я вісти [вісті] і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку (Словник Грінченка).
Ілюстрації
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 295.
