Відмінності між версіями «Ахати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
[[Зображення:Ахати.jpg|x140px]] | [[Зображення:Ахати.jpg|x140px]] | ||
| + | [[Зображення:Ах.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| + | |||
==Посилання== | ==Посилання== | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 73. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 73. | ||
[[Категорія:Ах]] | [[Категорія:Ах]] | ||
Поточна версія на 08:11, 22 жовтня 2018
Словник Грінченка
А́хати, -хаю, -єш, сов. в. а́хнути, -ну, -неш, гл. Ахать, ахнуть. Гості ахали, дивувались, хвалили книжки. Левиц. I. 483. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37.
Сучасні словники
А́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Вигукувати «ах», виражаючи здивування, захоплення, радість, горе, співчуття та ін. Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 127).
2. Утворювати глухі, переривчасті звуки (внаслідок удару, вибуху, пострілу).
Ілюстрації
Посилання
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 73.
