Відмінності між версіями «Ониж»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 3: Рядок 3:
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
 
1. Уживається для підсилення ознаки або дії. Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 25); Ніч була темна, аж чорна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); Обличчя її в сутінках аж голубе (Олесь Гончар, III, 1959, 217). Аж-аж-аж — уживається для вираження великого бажання, найвищої міри якості чого-небудь. Никав [вовк] всю ніч, аж утомився — Та й що ж! Ніде не поживився!.. А їсти, кумо, аж-аж-аж! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Та він [пиріжок] такий солодкий, що аж-аж-аж!.. (Українські народні казки, 1951, 27); Аж геть — дуже далеко. І співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок, I, 1955, 65); Аж надто — дуже, вкрай, надзвичайно. А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто (Тарас Шевченко, II, 1953, 241); Аж ніяк не — ніскільки не, нітрохи не. Ці безперечні успіхи аж ніяк не повинні нас заспокоювати (Радянська Україна, 25.X 1959, 1).
 
1. Уживається для підсилення ознаки або дії. Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 25); Ніч була темна, аж чорна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); Обличчя її в сутінках аж голубе (Олесь Гончар, III, 1959, 217). Аж-аж-аж — уживається для вираження великого бажання, найвищої міри якості чого-небудь. Никав [вовк] всю ніч, аж утомився — Та й що ж! Ніде не поживився!.. А їсти, кумо, аж-аж-аж! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Та він [пиріжок] такий солодкий, що аж-аж-аж!.. (Українські народні казки, 1951, 27); Аж геть — дуже далеко. І співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок, I, 1955, 65); Аж надто — дуже, вкрай, надзвичайно. А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто (Тарас Шевченко, II, 1953, 241); Аж ніяк не — ніскільки не, нітрохи не. Ці безперечні успіхи аж ніяк не повинні нас заспокоювати (Радянська Україна, 25.X 1959, 1).
−
 
−
2. Уживається перед словами, що означають кількість, указуючи на її значність; повний, цілий. Вже ж минуло з того часу Аж три довгі роки, Як втопилась дівчинонька У річці глибокій (Леся Українка, I, 1951, 325); Потім у льох аж два повело його [Давида] з ліхтарем (Андрій Головко, II, 1957, 173).
 
−
 
−
3. Уживається перед словами, що означають місце або час дії, звичайно з прийменниками до, за, на та ін., вказуючи на досягнення далекої або крайньої межі; самий. А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Тарас Шевченко, II, 1953, 8); Марія щось пильно їх [мички] розглядала, — аж до лампи підійшла, похвалила-таки плоскінь свою навмисне голосно, щоб і чоловік чув (Андрій Головко, II, 1957, 152); Місяць сходив аж перед світанком (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 52);
 
−
//  З тим самим значенням — у підрядних реченнях часу із сполучниками поки, доки. Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Леся Українка, I, 1951, 180); Стає тихо-тихо, аж доки не заляскає соловей (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 20).
 
−
Аж он — он там, там далеко; Аж ось (от) де — так ось де; Аж ось (от) коли — так ось коли.
 
−
 
−
4. Уживається для вираження несподіваності дії; як ось, коли раптом. Дивлюся, аж світає, Край неба палає (Тарас Шевченко, I, 1951, 241); Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 193).
 
−
Аж гульк (глядь) — коли раптом. Аж гульк — з Дніпра повиринали Малії діти, сміючись (Тарас Шевченко, I, 1951, 5); А ж глядь! — палати зайнялися (Тарас Шевченко, II, 1953, 98); Аж ось (от) — коли раптом. Аж ось, двері розчинилися — і.. вскочила Галя в хату (Панас Мирний, II, 1954, 229).
 
−
 
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970.
 
−
АЖ 2, спол.
 
−
 
−
1. Сполучає підрядне наслідкове речення з головним; так що. Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (Іван Котляревський, II, 1953, 5); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 249); То Трясило йде, — аж земля гуде (Володимир Сосюра, I, 1957, 369).
 
−
 
−
2. Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; а, а тим часом. Я думала, що спить батько, Аж він умирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 535).
 
−
 
−
3. Сполучає підрядне речення часу з головним; доти... поки, поки. Носив вовк козу, аж і вовка понесли (Номис, 1864, № 4092); Редакція.. журналу.., певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає (Леся Українка, V, 1956, 296); Треба було лиш сердитись і чекати, аж лихо порозносить дітиськів (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 55).
 
−
==Джерела та література==
 
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 23.
 
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==

Поточна версія на 13:19, 21 жовтня 2018

Ониж, нар. = Аж. Вх. Зн. 44.

Сучасні словники

1. Уживається для підсилення ознаки або дії. Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 25); Ніч була темна, аж чорна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); Обличчя її в сутінках аж голубе (Олесь Гончар, III, 1959, 217). Аж-аж-аж — уживається для вираження великого бажання, найвищої міри якості чого-небудь. Никав [вовк] всю ніч, аж утомився — Та й що ж! Ніде не поживився!.. А їсти, кумо, аж-аж-аж! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Та він [пиріжок] такий солодкий, що аж-аж-аж!.. (Українські народні казки, 1951, 27); Аж геть — дуже далеко. І співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок, I, 1955, 65); Аж надто — дуже, вкрай, надзвичайно. А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто (Тарас Шевченко, II, 1953, 241); Аж ніяк не — ніскільки не, нітрохи не. Ці безперечні успіхи аж ніяк не повинні нас заспокоювати (Радянська Україна, 25.X 1959, 1).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Ониж&oldid=220988