Відмінності між версіями «Увинути»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | УВИНУТИ (ВВИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УВИ́ТИ (ВВИ́ТИ), ув’ю́, ув’є́ш; мн. ув’ю́ть; док., розм. | |
1. Те саме, що обвива́ти. Кинулась, засяяла Маріка, в очах і надія, і жагуче благання; як легенький папірець до магніту, влипла до материних грудей, шию ручицями увила (Вас., II, 1959, 214); Волам роги, як те вільце, червоними та блакитними широченними стрічками ввили [козаки], вінки з дубового листа та з золотих гвоздиків на шиї волам повішали (П. Куліш, Вибр., 1959, 267). | 1. Те саме, що обвива́ти. Кинулась, засяяла Маріка, в очах і надія, і жагуче благання; як легенький папірець до магніту, влипла до материних грудей, шию ручицями увила (Вас., II, 1959, 214); Волам роги, як те вільце, червоними та блакитними широченними стрічками ввили [козаки], вінки з дубового листа та з золотих гвоздиків на шиї волам повішали (П. Куліш, Вибр., 1959, 267). | ||
2. Звивати, сплітати. Ой увили віночок З зеленої рути; Ой кого я вірне [вірно] люблю, З тим мені не бути (Пісні та романси.., І, 1956, 267); * Образно. А ранок не забарився. Такий умитий та веселий, через гори перекочується, на туманах гойдається, смереки прибирає красно, віночки увиває з хмар (Ю. Янов., І, 1954, 38). | 2. Звивати, сплітати. Ой увили віночок З зеленої рути; Ой кого я вірне [вірно] люблю, З тим мені не бути (Пісні та романси.., І, 1956, 267); * Образно. А ранок не забарився. Такий умитий та веселий, через гори перекочується, на туманах гойдається, смереки прибирає красно, віночки увиває з хмар (Ю. Янов., І, 1954, 38). |
Поточна версія на 09:19, 20 жовтня 2018
УВИНУТИ (ВВИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УВИ́ТИ (ВВИ́ТИ), ув’ю́, ув’є́ш; мн. ув’ю́ть; док., розм.
1. Те саме, що обвива́ти. Кинулась, засяяла Маріка, в очах і надія, і жагуче благання; як легенький папірець до магніту, влипла до материних грудей, шию ручицями увила (Вас., II, 1959, 214); Волам роги, як те вільце, червоними та блакитними широченними стрічками ввили [козаки], вінки з дубового листа та з золотих гвоздиків на шиї волам повішали (П. Куліш, Вибр., 1959, 267).
2. Звивати, сплітати. Ой увили віночок З зеленої рути; Ой кого я вірне [вірно] люблю, З тим мені не бути (Пісні та романси.., І, 1956, 267); * Образно. А ранок не забарився. Такий умитий та веселий, через гори перекочується, на туманах гойдається, смереки прибирає красно, віночки увиває з хмар (Ю. Янов., І, 1954, 38).